Глеб известен тем, что умеет в беседе "срезать", оставлять в дураках знатных земляков, приезжающих в деревню. Односельчане восхищаются этим умением Глеба:
"...Глеб Капустин приходил и срезал знатного гостя. Многие этим были недовольны, но многие, мужики особенно ждали, когда Глеб Капустин срежет знатного."
"В году Глеб срезал полковника - с блеском, красиво. Заговорили о войне 1812 года... Выяснилось, полковник не знает, кто велел поджечь Москву."
"И мужики изумленно качали головами."
"Глеб же Капустин по-прежнему неизменно удивлял. Изумлял, восхищал даже."
Глеб любит "щелкнуть по носу" тех, кто, по его мнению, ведет себя нескромно (богатых и ученых земляков). На самом деле он "щелкает по носу" и скромных людей, которые этого не заслуживает, как например, Константин и его жена:
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
Образ и характеристика Глеба Капустина в рассказе "Срезал" Шукшина
Глеб Капустин - деревенский житель, рабочий пилорамы:
" Глеб Капустин был родом из соседней деревни и здешних знатных людей знал мало."
"Глеб пришел с работы (он работал на пилораме)..."
О внешности Глеба Капустина известно следующее:
"Глеб Капустин - толстогубый, белобрысый мужик сорока лет..."
"И как-то мстительно щурил свои настырные глаза."
Глеб известен тем, что умеет в беседе "срезать", оставлять в дураках знатных земляков, приезжающих в деревню. Односельчане восхищаются этим умением Глеба:
"...Глеб Капустин приходил и срезал знатного гостя. Многие этим были недовольны, но многие, мужики особенно ждали, когда Глеб Капустин срежет знатного."
"В году Глеб срезал полковника - с блеском, красиво. Заговорили о войне 1812 года... Выяснилось, полковник не знает, кто велел поджечь Москву."
"И мужики изумленно качали головами."
"Глеб же Капустин по-прежнему неизменно удивлял. Изумлял, восхищал даже."
Глеб любит "щелкнуть по носу" тех, кто, по его мнению, ведет себя нескромно (богатых и ученых земляков). На самом деле он "щелкает по носу" и скромных людей, которые этого не заслуживает, как например, Константин и его жена:
"
Объяснение:
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.