Автор: Н. Вертинский Название: Доченьки Тема: рассказ о любви отца к дочерям; ценности родной земли. Идея: значение отцовства в жизни человека. Метафора: залезли мне в сердце девчонки. Сравнение: как котята в чужую кровать. Повтор: завелись. Настроение стихотворения вначале достаточно ироническое, вызывающие умиление. Автор рассказывает о том, какой была его жизнь до появления детей: веселой, разгульной. Но затем в его жизни появилась любимая женщина. Все изменилось. И теперь автор сам стал тем человеком, над которыми когда-то подшучивал. Теперь он - отец, который желает уюта и тепла в доме для своих дочерей и настоящего семейного счастья.
Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.
Автор: Н. Вертинский Название: Доченьки Тема: рассказ о любви отца к дочерям; ценности родной земли. Идея: значение отцовства в жизни человека. Метафора: залезли мне в сердце девчонки. Сравнение: как котята в чужую кровать. Повтор: завелись. Настроение стихотворения вначале достаточно ироническое, вызывающие умиление. Автор рассказывает о том, какой была его жизнь до появления детей: веселой, разгульной. Но затем в его жизни появилась любимая женщина. Все изменилось. И теперь автор сам стал тем человеком, над которыми когда-то подшучивал. Теперь он - отец, который желает уюта и тепла в доме для своих дочерей и настоящего семейного счастья.
Объяснение:
Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.