Ява(насправді його звали Іваном) і Павлуша друзі-нерозлийвода. За темпераментом характеру вони не дуже подібні, проте Іван більш вигадливий і веде за собою друга. Його фантазії немає кінця, а бурхлива уява змушує придумувати такі " викаблуки",що потім дорослі не знають, що робити:плакати чи сміятися. Та і бешкетували хлопці не тому, щоби зробити зло, а щоби бути відомими, і щоби слава про них гриміла навколишніми селами. Побачивши у Києві метро, хлопчики вже самі його риють під свинарником, а корову Контрибуцію змусили взяти участь у справжньому родео. Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку. Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки. Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.
В поэме М.Ю.Лермонтова "Песня про купца Калашникова" рассказывается о удалом бойце
и опричнике царском-Кирибеевиче.Он влюблен был в жену молодого купца Калашникова.
Но жена была верна своему мужу,и она Калашникову о приставаниях царского опричника.Затем у царского двора состоялся бой между Калашниковым и Кирибеевичем.Купец убил обидчика-лучшего царского бойца.За это царь велел казнить купца.Но царь вовсе не бездушен был.Он обеспечил жене и братьям Калашникова жизнь без нужд.
Я считаю казнь купца несправедливой,так как Кирибеевич сам виноват в своей смерти. Ему не стоило лезть к чужой жене.С другой стороны,думаю убивать бойца тоже не стоило.
Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку.
Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки.
Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.
В поэме М.Ю.Лермонтова "Песня про купца Калашникова" рассказывается о удалом бойце
и опричнике царском-Кирибеевиче.Он влюблен был в жену молодого купца Калашникова.
Но жена была верна своему мужу,и она Калашникову о приставаниях царского опричника.Затем у царского двора состоялся бой между Калашниковым и Кирибеевичем.Купец убил обидчика-лучшего царского бойца.За это царь велел казнить купца.Но царь вовсе не бездушен был.Он обеспечил жене и братьям Калашникова жизнь без нужд.
Я считаю казнь купца несправедливой,так как Кирибеевич сам виноват в своей смерти. Ему не стоило лезть к чужой жене.С другой стороны,думаю убивать бойца тоже не стоило.
Жестокость не выход из ситуации.