Какова тема поэмы просчет чингисхана?​

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина. 

Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може  постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною. 

Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні. 

Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню. Можливо підійде)

Пришла великолепная зима. Землю прикрыл, точно одеялом пушистый снег. Поблёскивающий на ёлках снежок, придавал им сказочный вид. Лес превратился в сказку! Он стал прекрасен и таинственнен. На пушистые ветки ели прилетела стайка красногрудых снегирей. Прибежала белочка, которая тоже поменяла свою рыжую шубку на серебристую. Перебежал тропинку робкий заяц, который оставил следы на пушистом белом ковре. Предлинный след оставили мимо проезжающие сани. Зима преобразила всё вокруг. Все ждут приближения Нового года!