Здитинства артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. він відрізнявся живою і мрійливою душею. коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. так, наприклад, побачивши картину розп’яття христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це непрааильно. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що через нього померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами.
1)вернер, как и печорин, поражает "странным сплетением противоречивых наклонностей", отпечатком в "чертах" лица "души испытанной и высокой". с печориным вернера сближают интеллект, знание "живых струн" человеческих, критическая направленность ума, гуманные чувства. но в отличие от печорина он не способен к активному вторжению в действительность, у него нет печоринской последовательности и действенной решимости. самое главное различие в том, что вернер - пассивный наблюдатель. он не вмешивается в события (за исключением дуэли, в которой он был секундантом печорина) . сходство - в бесконечном и безудержном анализе всех и вся. вепнеп, как и печорин, поставил себя над людьми.
