Какой герой погиб нести тяжёлый деревянный крест на могилу? Запишите прозвище персонажа в им. пад. Если что я не знаю какой рассказ, поэтому как можно больше имён и прозвищь надо.
...Поріднитися спорідненням по душі, и не по крові, може одна тільки людина.
М. В. Гоголь. Тарас Бульба
Тема повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" — не просто зображення життя українського козацтва за давніх часів, не просто екскурс в історію боротьби кращих синів Вітчизни за її незалежність — письменник показав нам душу народу, формування його національної самосвідомості. Тому й проводить нас автор на Запорозьку Січ — у серце українського козацтва. Тому й милується разом з нами, читачами, її вільними, сміливими лицарями, захоплюється непохитними й справедливими, хоч і суворими законами Січі. "От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви. От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну", — з гордістю пише М. В. Гоголь.
Автор показує нам саме молодих козаків, синів славного полковника Тараса Бульби, щоб у їхній особі ми побачили молоду Україну, її силу й прагнення.
Запорозька Січ була для них дороговказною зіркою. Навіть Остап, що знемагав від нудьги в бурсі й чотири рази закопував свій буквар у землю, став добре вчитися, щойно батько пригрозив віддати неука служкою в монастир і сказав, що не бачити йому Запоріжжя, як власних вух. Остап став одним із кращих учнів.
Андрій жив не стільки мріями про майбутнє, скільки сьогоденням, гуляв, закохувався. Сьогодні він був бурсаком, а завтра ще не настало.
Характери братів вимальовуються ще під час їхнього навчання в бурсі. Відкритий і прямодушний, Остап переносить покарання за бурсацькі витівки, але не видає товаришів. Андрій вміє виходити сухим з води, ніколи не підставляючи спину під різки, хоча часто керує яким-небудь набігом бурсаків на ринок. Він здається більш розвиненим, більш чуйним, романтичним, ніж старший брат, що не звертає уваги ні на гарних дівчин, ні на цвітіння садів — ні на що на світі, всі думки його про дружні гулянки й військові доблесті козаків. Андрій здається спочатку кращим, ніж Остап, більш щиросердним і людяним, здатним на тонші, ніжніші почуття й переживання.
Александр Сергеевич Грибоедов написал первую реалистическую комедию в русской литературе. В название каждого произведения вкладывается какой нибудь смысл. Название комедии "Горе от ума" отражает жизненную драму главного героя - Александра Андреевича Чацкого.
Чацкий очень умный и образованный человек, но это не приносит ему счастья. Он возвращается к любимой девушке, но она предала его и уже влюблена в Молчалина. В обществе Чацкий пытается всем доказать, что каждый должен иметь своё мнение, что необходимо учиться и получать образование, что делать добро нужно от всего сердца, что "служить делу, а не лицам", но его не понимают, обвиняют сумасшедшим.
А. С. Грибоедов показывает противостояние умного Чацкого и глупого фамусовского общества. Люди в фамусовском обществе не готовы к переменам в жизни, они живут по законам "века минувшего". Чацкий отличается от них тем, что он умнее, человечнее и стремиться к лучшему. Чацкий смеётся над ними, но не смеётся над собой, так как уверен, что умный человек не может быть смешным. Он даже не понимает, как Софья могла полюбить глупого Молчалина.
Хотя нельзя всех отрицательных персонажей комедии назвать глупцами. Скалозуб, например, хоть и глуп, но добивается продвижения по службе, и ему не стоит это никаких усилий. Фамусов, богат и знатен, и считает, зачем работать самому, если всё за него может сделать секретарь. А Молчалин, чтоб построить себе карьеру, ухаживает за Софьей и угождает всем знатным знакомым. Получается, что глупые люди счастливы и довольны своей жизнью, а умный несчастен.
В этой комедии Чацкий испытывает горечь разочарования, его ум приносит ему одни страдания. А фамусовское общество радуется его отъезду, потому что он хотел изменить их устоявшиеся законы и их мир.
Автор доказывает. что все герои комедии по своему умны, только по разному воспринимают жизнь, и что ум тоже может принести много горя.
...Поріднитися спорідненням по душі, и не по крові, може одна тільки людина.
М. В. Гоголь. Тарас Бульба
Тема повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" — не просто зображення життя українського козацтва за давніх часів, не просто екскурс в історію боротьби кращих синів Вітчизни за її незалежність — письменник показав нам душу народу, формування його національної самосвідомості. Тому й проводить нас автор на Запорозьку Січ — у серце українського козацтва. Тому й милується разом з нами, читачами, її вільними, сміливими лицарями, захоплюється непохитними й справедливими, хоч і суворими законами Січі. "От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви. От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну", — з гордістю пише М. В. Гоголь.
Автор показує нам саме молодих козаків, синів славного полковника Тараса Бульби, щоб у їхній особі ми побачили молоду Україну, її силу й прагнення.
Запорозька Січ була для них дороговказною зіркою. Навіть Остап, що знемагав від нудьги в бурсі й чотири рази закопував свій буквар у землю, став добре вчитися, щойно батько пригрозив віддати неука служкою в монастир і сказав, що не бачити йому Запоріжжя, як власних вух. Остап став одним із кращих учнів.
Андрій жив не стільки мріями про майбутнє, скільки сьогоденням, гуляв, закохувався. Сьогодні він був бурсаком, а завтра ще не настало.
Характери братів вимальовуються ще під час їхнього навчання в бурсі. Відкритий і прямодушний, Остап переносить покарання за бурсацькі витівки, але не видає товаришів. Андрій вміє виходити сухим з води, ніколи не підставляючи спину під різки, хоча часто керує яким-небудь набігом бурсаків на ринок. Він здається більш розвиненим, більш чуйним, романтичним, ніж старший брат, що не звертає уваги ні на гарних дівчин, ні на цвітіння садів — ні на що на світі, всі думки його про дружні гулянки й військові доблесті козаків. Андрій здається спочатку кращим, ніж Остап, більш щиросердним і людяним, здатним на тонші, ніжніші почуття й переживання.
Александр Сергеевич Грибоедов написал первую реалистическую комедию в русской литературе. В название каждого произведения вкладывается какой нибудь смысл. Название комедии "Горе от ума" отражает жизненную драму главного героя - Александра Андреевича Чацкого.
Чацкий очень умный и образованный человек, но это не приносит ему счастья. Он возвращается к любимой девушке, но она предала его и уже влюблена в Молчалина. В обществе Чацкий пытается всем доказать, что каждый должен иметь своё мнение, что необходимо учиться и получать образование, что делать добро нужно от всего сердца, что "служить делу, а не лицам", но его не понимают, обвиняют сумасшедшим.
А. С. Грибоедов показывает противостояние умного Чацкого и глупого фамусовского общества. Люди в фамусовском обществе не готовы к переменам в жизни, они живут по законам "века минувшего". Чацкий отличается от них тем, что он умнее, человечнее и стремиться к лучшему. Чацкий смеётся над ними, но не смеётся над собой, так как уверен, что умный человек не может быть смешным. Он даже не понимает, как Софья могла полюбить глупого Молчалина.
Хотя нельзя всех отрицательных персонажей комедии назвать глупцами. Скалозуб, например, хоть и глуп, но добивается продвижения по службе, и ему не стоит это никаких усилий. Фамусов, богат и знатен, и считает, зачем работать самому, если всё за него может сделать секретарь. А Молчалин, чтоб построить себе карьеру, ухаживает за Софьей и угождает всем знатным знакомым. Получается, что глупые люди счастливы и довольны своей жизнью, а умный несчастен.
В этой комедии Чацкий испытывает горечь разочарования, его ум приносит ему одни страдания. А фамусовское общество радуется его отъезду, потому что он хотел изменить их устоявшиеся законы и их мир.
Автор доказывает. что все герои комедии по своему умны, только по разному воспринимают жизнь, и что ум тоже может принести много горя.
Объяснение: