жил был мальчик он был очень хорошим не смотря на его плохую судьбу. Как только он родился его родители умерли и он о них ничего не знал. У него был был дедушка, нот он никогда не говорил о его родителях да и не жил с ним, он только иногда наблюдал за ним и давал деньги на проживание. И этот парень был врагом всех людей которые его знали они говорили что он монстр. Но самое удивительное было то что он хотел добиться их признания и вместо пути мстителя выбрал путь благородного человека который всегда другим. Он делал это тайно потому что понимал что иначе его не примут. И однажды это кто-то заметил. И все поняли какими злыми были и что на самом деле он не воплощение зла, а воплощение добра. И так люди начали дарить добро друг-другу
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у і змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п'яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:
Объяснение:
жил был мальчик он был очень хорошим не смотря на его плохую судьбу. Как только он родился его родители умерли и он о них ничего не знал. У него был был дедушка, нот он никогда не говорил о его родителях да и не жил с ним, он только иногда наблюдал за ним и давал деньги на проживание. И этот парень был врагом всех людей которые его знали они говорили что он монстр. Но самое удивительное было то что он хотел добиться их признания и вместо пути мстителя выбрал путь благородного человека который всегда другим. Он делал это тайно потому что понимал что иначе его не примут. И однажды это кто-то заметил. И все поняли какими злыми были и что на самом деле он не воплощение зла, а воплощение добра. И так люди начали дарить добро друг-другу
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у і змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п'яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!
Объяснение: