Кавказский пленник ответьте на вопросы по 6 главе Сколько времени до первого побега? 2)Почему пленные решили бежать после поминок по убитому татарину? 3)Как вел себя во время побега главный герой? 4)Как вел себя во время побега товарищ главного героя? 5)Кого из животных встретили беглецы в лесу? 6)Как и где поймали беглецов? героя? 7)Как наказали беглецов после неудавшегося побега?
Только потом ,постепенно духовно взрослея на службе в Белогорской крепости, он понимает, как важно повстречать в своей жизни,особенно на заре своего становления таких простых добросердечных и мужественных людей, как комендант и его семейство. Все встречи,посылаемые ему судьбой вначале, он воспринимает с простодушной беспечностью.Также он отнесся и к Пугачеву. ,подарив ему тулуп за Однако по мере развития событий ,происходит взросление и самого Гринева. Все поступки Гринева становятся не на жизнь, а на смерть. Постепенно прозревает душа. Понимает он, что надо иметь большое мужество и воинскую доблесть ,имея в запасе стареньких инвалидов с косами, тем не менее не оставлять ни на секунду своего поста- служить,зная ,что можешь погибнуть каждую секунду. Таков теперь для него комендант крепости. И встреча с Пугачевым теперь по другому видится: не главарь бандитской шайки, а человек ,который понять и оценить мужество и порядочность даже того,с кем воюет помнить добро,вопреки всем условиям.
Не Петруша теперь перед нами , а Петр Гринев , вставший на защиту чести Марьи Мироновой, не побоявшийся взглянуть смерти в глаза,офицер российской армии.
Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой - пілот - береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне - зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. Деві - десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько - стороння людина, «різка й небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так ніка-ли й не випливе з морської глибини. Після обіду Деві запитує батька про те, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не станеться!»
Історія поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що сталося. Обличчя Деві було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопець розвинутий». Так, цей хлопчина «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і раптово загине, Деві залишиться сам, і його не скоро знай-И дуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть. Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма, Олдрідж розкриває жах і збентеження, що охоплювали дитину. Обличчя Деві зосереджене, уважне. Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам подоИ рослішав. У нього з’явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька.
Так, дійсно, у житті не раз настають або залишаються І останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, яке подарував йому син.
Джеймс Олдрідж неодноразово звертає увагу читача на л описи моря, пустелі, поведінки героїв. Адже саме в цих фрагментах твору віддзеркалилася думка’ письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема відповідальності є однією з найважливіших в опо- «І віданні, бо людина - творець своєї долі. Письменник підкреслює, що вона - досконалий витвір природи і мусить , бути достойна того місця, котре займає у світі природи.