Казахский вот перевод для удобства Задание 4. Ознакомьтесь с приведенной ниже информацией и напишите статью. Большая часть всех запасов угля в стране находится в Караганде- ленных. Самые крупные из них-Карагандинская, Шерубай-Нуринская, непослушная и 25 Все учебники Казахстана на OKULYK.KZ Верхние слепые угольные месторождения. Общий суммарный запас угля Оценивается почти в 9,5 миллиарда тонн. H. Досыбай В 5 Задание 5. Выписки, полученные читайте восхитительный. Открытие Карагандинского угольного бассейна как начиналось дело? Передайте содержание своими словами. Со стороны железный трос- без дыма, который тянул с железная труба на поверхности высокого холма стоит. Его окрестили, рано са- пять-шесть каменных бараков слишком малость. Предместье Барака-хребет-хребет угольные золы, ветер дует, черный вьюга живет. В Караганду с весной ул. одну позицию. Казах ке- не похож: четыре-пять бричков, легчанки, холмы, которые ненавидели коней накрыт брезентом, внутри человек пятнадцать-двадцать. Все - на русском. Только на переднем колесе голые, бурые волосы, рядом с темнокожим сидит кулачный Канабек. - Ах, кто бы ты ни был, - Толковый словарь рука махнула Канабек. Барак-из дерева, тростника построенный дом временного проживания бричка-на коне, на заднице, бричка-на коне, на заднице, двухъярусныхъ быковъ, верблюдовъ или четырехколесная тележка легчанка-на машине тележка на двух колесах Четверка, парень с черными усами «кто это сам» шүйіле рассмотрел в один, как говорится, барак - я не знаю, - сказал он. Просто ходить, ноги алдонап алпдадог, var svyры, твердо наступают. До тех пор, пока он не достигнет Канабек стукнуло. - От веса земля изгибается. Больно-ай! Парень с усами идет, слышишь-не слышишь СР.:: - Здравствуйте? - сказал он, не отрываясь. Сам Канабек Подошел и схватил ее за руку. - Знакомьтесь, свеча. Тельманского райисполкома тредседатели Канабек. - Я работник Ермек, который охранял эту Караганду. - Здорово! Что ты искал, то и искал. - Я не знаю, - сказал он., Приезжает из Москвы. Сам в Караганду человек вес, с нами советский - Я не знаю, - сказал он. Знакомьтесь, Сергей Петрович Щербаков, - он указал на здоровенного мужчину с бурыми волосами. - Старый шахтер, как ты, Будущий начальник треста. Механик Козлов, слесарь Лапшин, инженер Эрлов… Теперь с каждым из них рука об руку… F. Мистафин, из романа "Караганды"
Моє враження від новели рея бредбері "посмішка" коли я читаю новели рея бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети земля та її "хазяїв". письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. людство, з точки зору бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу землі, маленького куточку всесвіту, створеного богом для щастя людини. поринаючи з перших рядків в зміст новели, відчуваєш жах. планета спотворена останньою війною. міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. люди в якомусь лахмітті, брудні. вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. у них нема майбутнього. що ж у них залишилось? тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину "мона ліза", яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням. жінка на полотні дивилась на цей натовп навів людей і всміхалась таємничо-печально. хлопець теж дивився на її посмішку, і серце його калатало у грудях, а в душі звучала музика. більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. вона красою своєю пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно вмерли. він не міг ганьбити красу. а далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. це апофеоз відлюдності. "у натовпі вили, а руки клювали портрет, мов голодні птахи." тому вдалось у цьому дикому натовпі вирвати і собі шматок картини. ховаючи його, він стиснув руку біля грудей. схлипуючи, том побіг туди, де тепер був його дім, якщо залишки силосної башти можна було ним сім'я зустріла його хропінням та стусанами спросоння. у місячному сяйві том розтулив пальці, розглядів шматок замальованого полотна і побачив посмішку. вона лежала на його долоні. хлопчина дивився на неї і повторював про себе: "посмішка, чудова посмі"дивіться також "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) біографія рея бредбері закривши очі, том продовжував бачити її в темряві. ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. а світ був так закінчується оповідання. страшна кінцівка, безутішна, як темна ні але автор ніби залишає шматочок надії. вона, надія, живе в серці дитини. воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. наполегливо звучить в цьому оповіданні думка достоєвського "краса врятує світ". бредбері стверджує, що у людства є надія. і вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. сучасність лякає мене — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. не дай нам, боже, дожити до таких часів!розповісти цвірінькнути поширити вподобати дивіться також: "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) інші шкільні твори до тексту "усмішка" біографія рея бредбiрi .
Врассказе астафьева «конь с розовой гривой» главный герой – мальчик-сирота, который проживает с бабушкой и дедушкой. однажды бабушка попросила внука нарвать землянику, которую она продаст, а на вырученные деньги купит такой заветный сладкий пряник. не просто пряник, а пряник в виде коня с розовой гривой. с таким пряником точно станешь любимцем во дворе, да еще и заслужишь уважение соседских . мальчик с удовольствием идет в лес, уже предвкушая, как будет есть пряник, но все пошло наперекосяк. мальчишки по двору, с которыми он все время играл, стали просить у него ягоды, обзывая его жадным. к тому же они постоянно его отвлекают играми, а между тем, вечер уже наступает и мальчик не успевает набрать лукошко ягод. но, чтобы получить желаемое, он идет на обман. вместо ягод, он наполняет корзину травой и только сверху бросает ягоды. такой поступок не дает ему покоя и он хочет во всем признаться утром, но не успевает. бабушка уже уехала в город, а вернувшись, всем соседям рассказала, как подвел ее внук. ребенок долго не решался встретиться с бабушкой, но муки переживаний не ему покоя и он уже только рад получить от бабушки наказание. встретившись с бабушкой и получив от нее выговор, ребенок просит прощение, а бабушка, чтобы мальчик навсегда запомнил урок, еще и коня сладкого подарила. что-что, а такой урок и любовь бабушки ребенок навсегда запомнил, как и всегда будет помнить бабушкин пряник. произведение учит нас быть ответственными, показывает наши ошибки. здесь мы видим, как плохо идти на обман, как становится неприятно от того, что причинил боль своими близким людям. кроме того, автор призывает в своей работе не делать ошибки, а если и совершили какую-то в жизни ошибку, нужно ее признать и обязательно исправить. только осознав ошибку и признав ее, не повторишь подобное вновь, а значит, не причинишь боль своим родным и близким.
