Книги оточують нас з дитинства. Вони супроводжують нас усе життя. Вони розвивають у нас відчуття краси, розширюють наш кругозір, змушують разом з літературними героями радіти, засмучуватися чи переживати. Книги піднімають нам настрій, нерідко рятують від самотності, допомагають знайти вихід із ситуації, що склалася. Улюблені книги стають нам справжніми друзями: з ними не хочеш розлучатися, до них, як до рідних людей, звикаєш, з ними радишся, сперечаєшся. У кожного з нас є улюблена книга. А у деяких таких книг кілька. Це книги, до яких звертаєшся тоді, коли тобі сумно, важко, коли тобі потрібна до Це книги, від читання яких ти отримуєш справжнє задоволення і насолоду. Напевно, вчасно прочитана книга - це величезний успіх. Вона може змінити життя так, як не змінить її навіть кращий друг. Олексій Толстой вважав, що «хороша книга - точно бесіда з розумною людиною». Адже, читаючи улюблену книгу, ти як би спілкуєшся з героями, подорожуєш з ними, хочеш порадити їм щось, а іноді чекаєш сам від них до У кожного покоління свої улюблені книги. У дитинстві дитина любить слухати казки. І якщо у нього не з'явиться інтерес до читання, то ці казки залишаться єдиними улюбленими творами. Всі ми пам'ятаємо казки А. Пушкіна, які нам читали в дитинстві. Повчальні казки про добро і зло. Їх нам хочеться читати в будь-якому віці. Але в казках ми, на жаль, не можемо знайти відповіді на всі хвилюючі нас питання. У кожної людини повинні бути улюблені твори, до яких він звертається неодноразово, про яких може нагадати у відповідній обстановці оточуючим. Сторінки таких творів можна перечитувати кілька разів і отримувати задоволення.
Мәктәп директоры булсам Директор булсам, мин беренче эш итеп мәктәптә тәртип урнаштырыр идем. Тәртипсез балалар булмас, алар башкаларга укырга комачауламаслар иде. Укытучылар да, бигрәк тә яшь укытучылар, хәзерге шикелле, тәртипсезлекне күреп тә, башларын читкә борып йөрмәсләр иде. Андый укытучыларны мин мәктәпкә дә кертмәс идем. Малайларның кызларны җәберләүләрен дә бетерер идем. Әтием-әнием сөйләве буенча, алар үскәндә, малайлар кызларны бик хөрмәт иткәннәр, ә кызлар бик матур һәм тыйнак булганнар. Шуңа күрә алар мәктәбеннән бер генә хулиган да, җинаятьчеләр дә үсеп чыкмаган. Аларның авыл укытучылары балаларны җәмгыятькә файдалы, хезмәт яратучан, гаилә тотарлык, кешелекле егетләр һәм кызлар итеп тәрбияләгәннәр. Мәктәптә тәнәфесләрне дә, хәзергечә мәгънәсез итеп түгел, ә балалар нәкъ менә ике дәрес арасында физик яктан да, эмоциональ яктан да ял итә алырлык, тынычлап икенче дәрескә әзерләнерлек итеп оештырыр идем.
Укудан тыш түгәрәкләрне дә күз буяу өчен генә түгел, ә файдалы нәтиҗәсе булырлык итәр идем. Мәктәптә дә, мәктәп янында да чит-ят, укуга комачаулык итүче кешеләрне йөртмәс идем. Менә мин шундый директор булыр идем! Татар телендә 100 сочинение