Оба рассказа автобиографичны. Повествование в обоих рассказах ведётся от первого лица (следовательно, смотрим на события глазами главных героев), главные герои рассказов - мальчики; в чём-то схожа их судьба: одного воспитывает бабушка (и дед), он сирота, не хватает материнской любви, хоть бабушка и любит его; другого отправляют учиться в город, он там совсем один, ему тоже не хватает материнского тепла. Время действия в рассказах тоже приблизительно одинаковое. Место действия - далёкие от столицы деревня на Енисее и небольшой город на Иртыше. Но главное - тема рассказов: УРОКИ ДОБРОТЫ, которые получают мальчики один - от бабушки (она прощает его за обман), другой - от учительницы
класицизм веймарський — напрям у німецькій класичній літературі просвітницької спрямованості 80-90-х xviii ст. представлений творчістю й.-в.гете, ф.шіллера, теоретичними працями й.вінкельмана, в.гумбольдта. к.в., що прийшов на зміну періоду "бурі і натиску", руссоїстському культу чуттєвості, орієнтувався на антику як ідеал духовної та фізичної досконалості. водночас к.в. не обтяжувався жорсткими естетичними нормативами," на відміну від французького класицизму, тяжів до жанрового розмаїття, масштабності образів, простоти композиції.
Объяснение:
Оба рассказа автобиографичны. Повествование в обоих рассказах ведётся от первого лица (следовательно, смотрим на события глазами главных героев), главные герои рассказов - мальчики; в чём-то схожа их судьба: одного воспитывает бабушка (и дед), он сирота, не хватает материнской любви, хоть бабушка и любит его; другого отправляют учиться в город, он там совсем один, ему тоже не хватает материнского тепла. Время действия в рассказах тоже приблизительно одинаковое. Место действия - далёкие от столицы деревня на Енисее и небольшой город на Иртыше. Но главное - тема рассказов: УРОКИ ДОБРОТЫ, которые получают мальчики один - от бабушки (она прощает его за обман), другой - от учительницы
класицизм веймарський — напрям у німецькій класичній літературі просвітницької спрямованості 80-90-х xviii ст. представлений творчістю й.-в.гете, ф.шіллера, теоретичними працями й.вінкельмана, в.гумбольдта. к.в., що прийшов на зміну періоду "бурі і натиску", руссоїстському культу чуттєвості, орієнтувався на антику як ідеал духовної та фізичної досконалості. водночас к.в. не обтяжувався жорсткими естетичними нормативами," на відміну від французького класицизму, тяжів до жанрового розмаїття, масштабності образів, простоти композиції.