когда и с какой целью Васильев использует авторскую характеристику Васкова, отступления в его (главы 5, 6) и в каждой из пяти девушек (главы 2, 7, 8, 10, 13)? Почему воспоминания о довоенной жизни девушек автор поместил перед описанием гиб
Петро попельський- головний герой твору "сліпий музикант". нажаль, у нього так склалася доля, що він народився сліпим. але він розумів, що це не кінець життя. разом із дядьком максимом він навчався грати на музичніх інструментах. найбільше полюбляв на фортепіано. у дитинстві йому не вистачало сильної батьківської руки, так як його батько був постійно зайнятий, приходив тільки на вечерю. ще він зустрів своє перше кохання- дівчина евеліна. коли вони вирісли, вона була вимушена вийти за нього заміж, не глядячи на те, що у неї був коханий чоловік. їй було шкода петра, тому вона вийшла за нього заміж. згодом, у них народився син. вони дуже боялись, що він буде сліпий, але їм дуже пощастило, син був здоровий. петро дуже любив своїх близьких і рідних, він жив для них, бо знав, що він їм дійсно потрібен.
Легран вильям — человек, нашедший клад своей изобретательности и вере в обоснованность преданий, которые другим казались только легендой. л. происходит из старинной гугенотской семьи; неудачи лишили его богатств и довели до нищеты. как отзывается о л. его друг-рассказчик, «он отлично образован и наделен недюжинными способностями, но вместе с тем заражен мизантропией и страдает от болезненного состояния ума, впадая попеременно то в восторженность, то в угрюмость». на почти безлюдном сэлливановом острове, где л. ищет уединения, он обнаруживает странного жука и пергамент, при которых узнает местонахождение клада капитана кидда, героя народных , воспевающих этого отважного пирата, жившего за два столетия до описываемых событий. клад л. вернуть некогда утраченное богатство. рассказчику, старому слуге-негру юпитеру, и читателям действия л. становятся понятными только в финале, а до тех пор он кажется больным или сумасшедшим, тогда как на поверку л. напоминает дюпена, обладая столь же твердой рассудительностью. по считал, что всему непонятному и таинственному есть логическое объяснение: л. «не давал своим мыслям сбиться с пути, логика же допускала только одно решение».
