Тема кохання у літературі є вічною. А закохані люди, незважаючи ні на які перепони, намагаються бути разом. Саме про таке глибоке почуття кохання ми дізнаємося зі сторінок повісті Коцюбинського «Дорогою ціною».
З перших же рядків, автор змушує читачів співчувати Остапу і Соломії. Сцена пращання з передчуттям неминучої розлуки описана дуже зворушливо. Дівчина навіть уявити себе не може подальшого життя без Остапа. Але, знаючи, що коханному не можна залишатися в селі, бо йому загрожує рекрутчина або навіть катування й смерть від розлюченого пана, Соломія сама наполягає на тому, щоб він тікав.
З подальших подій ми дізнаємося, що незабаром і Соломія вирішила тікати слідом за Остапом, бо зрозуміла, що з ним готова на будь-які випробування долі, а без нього - життя не життя…
Любов надала їй сил, рішучості й хоробрості, щоб ринутися за коханим у невідомість. Для того часу (коли жінці строго заборонялося навіть перевдягатися у чоловічий одяг, не кажучи вже про втечу від хозяїна-пана та чоловіка) – це був дійсний подвиг в ім'я любові.
На жаль, усі подальші подї для цієї закоханої пари дісно несли лише неймовірні випробування на межі життя й смерті. Ледь оговтавшись після тяжкого поранення, Остап потрапляє у в’язницю. А віддана, терпляча і неймовірна мужня Соломія збирає усю свою волю й енергію, щоб реалізувати план звільнення коханного із полона. Але не так сталося, як гадалося…
Соломія гине у бурхливих водах Дунаю. Не вдалося їй звити з коханим чоловіком щасливого сімейного гнізда.
Трагічна і доля Остапа. Смерть коханої й подальша тяжка доля, що красномовно відображувалась на його спині, обпалили його долю, та не змогли спалити любов всього його життя. Бо згадка про Соломію була для нього і піснею вільного вітру, що лунала над безкраїми степами; і сонячним світлом, що зігрівала його віддану душу; і яскравою блискавкою, що нагадувала про щастя побачень і біль розставання. А очікування зустрічі зі своєю половиною (що лежіть на дні Дунаю) стало єдиною його розрадою.
Тема кохання у літературі є вічною. А закохані люди, незважаючи ні на які перепони, намагаються бути разом. Саме про таке глибоке почуття кохання ми дізнаємося зі сторінок повісті Коцюбинського «Дорогою ціною».
З перших же рядків, автор змушує читачів співчувати Остапу і Соломії. Сцена пращання з передчуттям неминучої розлуки описана дуже зворушливо. Дівчина навіть уявити себе не може подальшого життя без Остапа. Але, знаючи, що коханному не можна залишатися в селі, бо йому загрожує рекрутчина або навіть катування й смерть від розлюченого пана, Соломія сама наполягає на тому, щоб він тікав.
З подальших подій ми дізнаємося, що незабаром і Соломія вирішила тікати слідом за Остапом, бо зрозуміла, що з ним готова на будь-які випробування долі, а без нього - життя не життя…
Любов надала їй сил, рішучості й хоробрості, щоб ринутися за коханим у невідомість. Для того часу (коли жінці строго заборонялося навіть перевдягатися у чоловічий одяг, не кажучи вже про втечу від хозяїна-пана та чоловіка) – це був дійсний подвиг в ім'я любові.
На жаль, усі подальші подї для цієї закоханої пари дісно несли лише неймовірні випробування на межі життя й смерті. Ледь оговтавшись після тяжкого поранення, Остап потрапляє у в’язницю. А віддана, терпляча і неймовірна мужня Соломія збирає усю свою волю й енергію, щоб реалізувати план звільнення коханного із полона. Але не так сталося, як гадалося…
Соломія гине у бурхливих водах Дунаю. Не вдалося їй звити з коханим чоловіком щасливого сімейного гнізда.
Трагічна і доля Остапа. Смерть коханої й подальша тяжка доля, що красномовно відображувалась на його спині, обпалили його долю, та не змогли спалити любов всього його життя. Бо згадка про Соломію була для нього і піснею вільного вітру, що лунала над безкраїми степами; і сонячним світлом, що зігрівала його віддану душу; і яскравою блискавкою, що нагадувала про щастя побачень і біль розставання. А очікування зустрічі зі своєю половиною (що лежіть на дні Дунаю) стало єдиною його розрадою.
Объяснение: