Есной природа пробуждается от зимнего сна. Постепенно сходит снег, но земля недолго остается черной и голой. Как только чуть потеплеет, отовсюду начинает пробиваться молодая ярко-зеленая трава, на деревьях набухают почки, что скоро превратятся в маленькие листочки. На водоемах быстро тает лед. Льдинки качается на воде, пока совсем не исчезают. Весеннее небо обычно чистое, голубое, и по нему быстро плывут снежно-белые облака, похожие на животных - льва, черепаху, различные предметы, даже лица людей. А потом начинается настоящая красота. Всюду распускаются цветы - подснежники, фиалки, одуванчики... Весенний сад - это волшебное место! В мелких ароматных цветочках стоят деревья, что кажется, будто они закутаны в легкий душистый туман. Особенно мне по душе, когда расцветают персики и груши - их цветки розовые, и они выделяются из-среди других деревьев. Отовсюду раздается пение и щебет птиц, которые вернулись из дальних краев, и теперь рассказывают друг другу о своих приключениях. Весной все вокруг наполняется красками, звуками, запахами, и мне становится радостно на душе. Весна в городе обычно начинается с того, что убирают улицы, высаживают молодые деревца и разбивают клумбы в парках, скверах, перед большими магазинами. И люди на улицах тоже меняются. Они ярко одеты, больше гуляют, даже улыбаются чаще, видимо, потому что погода радует теплом, светит ласковое солнце, а главное - не надо одевать тяжелую одежду и обувь. Весна всегда вдохновляет художников на создание художественных шедевров. Как хорошо, что сейчас каждый может взять фотоаппарат и сделать снимки весенней красоты. Но самое главное - сохранять весеннее настроение в душе на целый год!
Вранці до конюшні прийшов Степан. Він майже не спав цієї ночі. Шкодував, що погано повівся з конем. «Цей Шептало, він не такий, як усі інші кони. Він білий, а значить – розумний кінь. Він може мислити, як людина. Я і раніше про нього це знав, а зараз зрозумів остаточно. Мені іноді здається, що він розумніший за мене. Хоча що ж тут дивного. Він у цирку служив, як і його предки. А я хто? В школі вчився мало, та й то ледаря ганяв. Не маю нічого, в житті добра ні від кого не бачив. Чи міг я бути іншим? Але відтепер навіть я дещо зрозумів. Не посилатиму я Шептала на важку роботу, буду його відпускати трохи на волю. Нехай в степу розважиться трохи, згадає дитинство». І брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками підійшов до Шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав Шепталові. - Вибач!
Степан. Він майже не спав цієї ночі. Шкодував, що погано повівся з конем. «Цей
Шептало, він не такий, як усі інші кони. Він білий, а значить – розумний кінь.
Він може мислити, як людина. Я і раніше про нього це знав, а зараз зрозумів
остаточно. Мені іноді здається, що він розумніший за мене. Хоча що ж тут
дивного. Він у цирку служив, як і його предки. А я хто? В школі вчився мало, та
й то ледаря ганяв. Не маю нічого, в житті добра ні від кого не бачив. Чи міг я
бути іншим? Але відтепер навіть я дещо зрозумів. Не посилатиму я Шептала на
важку роботу, буду його відпускати трохи на волю. Нехай в степу розважиться
трохи, згадає дитинство». І брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками
підійшов до Шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав
Шепталові.
- Вибач!