Майже сімдесят років минуло відтоді, як закінчилася одна з найстрашніших воєн в історії людства — Друга світова війна. Але кожен раз гортаючи сторінки книг про війну, ми занурюємося в атмосферу людських страждань, болю й жаху. Цього не можна уникнути і залишитися байдужим тут теж не можна.Оповідання М. Шолохова «Доля людини» — один з таких творів. Головний герой — Андрій Соколов розповідає випадковому зустрічному історію свого життя. Він іще не почав говорити, а ми вже знаємо, навіть не знаємо, а відчуваємо, що розповідь ця буде важкою. Та й не може вона бути іншою в людини, «очі» якої, «немов присипані попелом, сповнені такою непереборною смертною тугою, що в них важко дивитися». Андрій з дитинства був самотній: батьки його та сестричка померли від голоду. Зустріч з Іриною стала для нього подарунком долі. Ірина, яка сама виросла в дитбудинку, зрозуміла й обігріла парубка. Усе в їхньому житті складалося так, як мріяли.
Исторические песни написаны не так давно, этому жанру нет еще и столетия и повествует такое произведение о реальных событиях, их можно найти в любом учебнике истории, былины излагают то что возможно никогда не происходило, это сказка она лишь основана на реальных событиях, в детстве не читала сказку про Али Бабу и 40 разбойников, это реальное событие, когда то произошедшее, но настолько приукрашенное, что превратилось в сказку. Летопись это изложение событий с точки зрения конкретного автора, он мог как приукрасить так и замолчать событие свидетелем которого он был.
