Контрольна робота «Усна народна творчість.
Іван Франко. Повість „Захар Беркут”».
1. У пісні «Ой на горі та женці жнуть» ідеться
А про дохристиянські часи; В про часи Другої світової війни;
Б про часи козаччини; Г про сучасні часи.
2. Хто очолює Військо Запорізьке у пісні „Ой на горі да женці жнуть”:
А хорунжий; Б Сагайдачний;
В Дорошенко; Г ніхто.
3. Назвіть жанр пісні
Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку,
Її голос калиновий причарував дівку:
А коломийка; Б чумацька;
В козацька; Г жниварська.
4. Чумаки, про яких ідеться в пісні «Ой у степу криниченька», - це
А мандрівні співаки й музиканти; В мандрівні купці;
Б наймані робітники; Г постачальники продуктів для козаків.
5. Хто навчив тухольців робити метавки:
А Захар Беркут; В Максим Беркут;
Б Мирослава; Г Тугар Вовк.
6. Рядки
«Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!» належать до
А календарно-обрядових пісень; В соціально-побутових пісень;
Б історичних пісень; Г коломийок.
7. Установи відповідність між героями повісті та їхніми внутрішнім (зовнішніми) характеристиками:
Герої
А Захар Беркут;
Б Максим Беркут;
В Мирослава;
Г Бурунда-бегадир;
Д Тугар Вовк.
Характеристика
1. Мнимий монгол... в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом
2. Той скакав по майдані мов скажений, рвучи собі волосся з голови
3. Свіжо промите лице було бліде-бліде, аж зелене, губи потріскались із жари й спраги, очі були червоні від диму і тусклі
4. Тепер же він чув виразно, що щось, мов крига, тає в його серці... а серце його, хоч засліплене жадобою власті, все-таки не було ще настільки глухе на голос сумління.
Павел Васильев. Так мы идем с тобой и балагурим...
13 декабря 1930 года. Стихи посвящены Галине Анучиной - жене поэта.
Тема: прогулка с любимой девушкой по вечернему городу. (Так мы идем с тобой и балагурим. )
Идея: лучшая "находка" - это любовь. (Тебя ли я нашел, / Как звонкую подкову на дороге, \ Поруку счастья? )
Эпитеты: окраинная троица садов; в повечеревших водах.
Метафоры: Былого стертых не ищи следов; Нас встретит благовестью листьев тополиных окраинная троица садов; Закат плывет в повечеревших водах.
Олицетворения: Устали звезды говорить о боге.
Сравнения: старый Омск нам кажется знакомым, Как старый друг, оставленный в степях. Тебя ли я нашел, Как звонкую подкову на дороге?
Риторические восклицания: Любимая! Легка твоя рука!
Риторические вопросы: И самой лучшей из моих находок Не ты ль была? Тебя ли я нашел, Как звонкую подкову на дороге, Поруку счастья?
Стихотворный размер - пятистопный ямб. Перекрестная рифма.
Образ лирического героя - это образ самого автора, т.к. стихотворение автобиографично.
В былине рассказывается о том, как Илья Муромец, ехав к обедне в Киев, выбрал более короткую прямую дорогу, по которой никто не ездил из-за Соловья-разбойника. Встретив Соловья-разбойника, Илья Муромец победил его, тем самым освободив "прямоезжую дорогу" на Киев.
Характер Ильи Муромца серьезный, он человек храбрый, прямой. Говорит Илья достойно, речь его спокойная, размеренная. Так же он и ведет себя. Илья Муромец смелый, бесстрашный, без раздумий он вступает в схватку с Соловьем-разбойником, по приезде к князю Владимиру он не хвастает, а ведет себя "по-ученому".
Настроение былины торжественное, оно выражено в заключительных строках, где рассказывается о людской благодарности.