Короленко "В дурном обществе" «Дружба Васи, Валека и Маруси» 1)Что послужило началом этой дружбы?
2) О чём заставило задуматься героя невольное сравнение Маруси с сестрой
Соней?
3)Что давала эта дружба каждому из детей?
4)Как Валек Васе узнать собственного отца?
ответ:Ровена і Ребекка – важливі персонажі роману «Айвенго» Вальтера Скотта. Зіграли важливу роль в сюжеті.
Вони обидві кохали одного лицаря Айвенго. Робили усе, залежне від них, коли мова йшла про до йому. Були заможні. Зростали без матерів. Обидві дівчини по-своєму красиві.
Та попри все вони - яскраві протилежності.
Ровена найбагатша спадкоємиця знатного саксонського роду, сама доля судила шанобливе ставлення інших до неї. Леді наділена гарною вродою. «Троянда краси й безцінна перлина, найпрекрасніша з тисячі, запашна мирра, зерно ладану» - так казали інші про неї. «Ставна й висока на зріст, але не настільки висока, щоб це впадало в око» . Сліпучою білизною вирізнялась її шкіра, а обриси голови й обличчя були наділені шляхетністю та розумом. «Ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивилися з-під тонких каштанових брів, що надавало виразності її чолу, … очі ці були здатні як запалювати, так і втішати, як повелівати, так і благати». Одяг прикрашали коштовності та золото. Проте знатна леді була милостива до бідних та прочан зі святих місць, її душа була щедра на милостиню для них. Вміла скривати та управляти своїми емоціями. Коли її хвилювали новини про Айвенго, вона уміла нічим не виказувала свого хвилювання перед іншими. Смілива Ровена, незважаючи на страх, що викликало згадування про розбійників, гаряче підтримала пропозицію свого опікуна, податися в дорогу. Опікун Ровени сподівався, що за відсутності Айвенго дівчина змінить свої почуття. Проте вона була непоступливою щодо своїх почуттів. Сміливо заявляла опікуну, що радше піде в монастир, ніж погодиться розділити трон з Ательстаном. Цей рішучий протест противитися зовнішньому тиску пояснювався характером її виховання. Адже «з дитинства привчилася не лише діяти на свій розсуд, але й повелівати іншими». У полоні просить свого ворога врятувати Айвенго. Коли усі негаразди закінчились, в очах Ровени видно надію на щасливе майбутнє з лицарем та порозуміння з опікуном.
Ребекка – єврейка, тому її становище у суспільстві уже було нижчим від леді Ровени. Вона теж по-своєму чарівна. Мала смаглявий відтінок шкіри, густе чорне волосся. ЇЇ карі очі, наповненні глибиною почуттів, блищали під тонкими вигнутими чорними бровами, «білі зуби виблискували, як перли». Мала гарну поставу, одягнута у східне вбрання. Проте Ребекка далеко поступається в красі чарівній саксонці Ровені. З раннього дитинства вирізнялася твердою волею стю і кмітливістю, боязкість була чужою для її душі. Батько навчав до рівного і чемного поводження з усіма, оточував розкішшю. Хоч дівчина завжди усвідомлювала про ненадійність умов, в яких вони жили, але не успадкувала догідливість, підлабузництво і хитрість батька. «Трималася з гордовитою скромністю, ніби підкоряючись несприятливим обставинам, в які була поставлена через належність до зневаженого племені, але водночас вона усвідомлювала себе гідною вищого становища». Дівчина побожна, щедра, справедлива, має силу волі та гострий розум. «У цьому гаманці, — сказала Ребекка, — ти знайдеш сотню цехінів. Поверни своєму господареві те, що йому треба, а інше візьми собі». Якщо у полоні «саксонська спадкоємиця могла розраховувати на певну ввічливість щодо неї, то єврейці ні на що було сподіватися». Реберцці не один раз доводилось перемагати небезпеки, ось чому вона не розгублювалась у такі хвилини. «Стій, де стоїш, зарозумілий лицарю… один крок вперед — і я кинуся вниз» - сміливо каже ворогові. Дівчина досить освічена, знає французьку мову. Наділена величезними знаннями у лікуванні, тому користується пошаною серед свого народу. «Коли язичник поранений і в біді, він стає братом єврея», – такими словами просить батька підвезти пораненого Айвенго. Доглядає та лікує лицаря. На процесі по звинуваченню у чаклунстві, спочатку одна проти багатьох, проте розумна та кмітлива. Усвідомлюючи свою роль у суспільстві, приймає речі такими, як вони є. Тому, коли не отримує відповіді на свої почуття від Айвенго, їде геть.
Обидві героїні займають значне місце у романі. Захоплюють читача.
Объяснение:
однажды музыкант заметил как его маленький сосед наблюдает за тем как он играет на скрипке.и спросил:
-тебе нравится как я играю?
в ответ саша лишь испуганно кивнул головой
музыкант положил свою рука на голову саши и сказал
-как зовут тебя?
-я...я саша вашь сосед .
-саша...а хочешь я научу тебя играть на скрипке.Но это очень сложно и требует большого терпения и желания.
саша со слезами на глазах и с необыкновенно радостным лицом сказал ему,можно сказать почти крикнул:
-да! я хочу научите меня !
-ну тогда-улыбнулся музыкант-я научу тебя ,преходи ко мне заврта после обеда мы будим учиться нотам.
прийдя на следующий день саша начал учить нотную грамоту ,ему давалось это очень легко и просто.Будто он уже когда то знал их.
И вот Саша выучил ноты он мог определить их по звуку и это очень удивляло его учителя..музыкант подарил ему скрипку .которую он сделал своими руками. саша очень обрадовался этому ,когда он начал играть на скрипке .была зима но саша все продолжал в мороз и в плохие погоды учиться играть.И в один день он заболел его вылечили но из-за долгого лечения у саши пошло осложнение и он потерял слух.Первое время он просто не мог осознать этого он не хотел в это верить.после осознания произошедшего у него началась депрессия он выкинул все свои ноты и даже скрипку подаренную учителем .казалось все великий музыкант потерян но нет в его сердце все еще теплился огонек той и любви которую он испытывал к музыке .он собрался со своими силами и начал играть и играл он просто восхитительно .слух об этом пронеся мгновенно на его маленькие концерты стало собираться все больше и больше народу и вот наш уже не маленький Саша великий музыкант он каким то необыкновенным образом придумывал свои особенные произведения.Настолько прекрасные что каждый даже самый холодный человек плакал слыша его симфонии
както так))) еси че редактруй, исправляй,и властвуй