Там засіли нечесні бузувіри, що служать Магомету. Їх очолював король Марсіль. Він попередив своїх князів та графів, що володар Франції, Карл Великий, прийшов їх завоювати. Але у них не було достатньо сил та війська, щоб мірятися з ним.
Бланкандрін, наймудріший із них, готовий був постояти за свого пана. Він йому порадив пообіцяти, що стане прибічником Карла, буде йому вірно служити та в день святого Михаїла прийме християнство. Крім того, Марсіль повинен подарувати королю Франції верблюдів, яструбів, левів та чотири сотні мулів з сріблом-золотом (50 возів), щоби той заплатив своїм воякам.
Треба також послати йому, щоб він мав певність, і десяток-другий заложників, а може, й своїх дітей, хоч на них чекає смерть.
Марсіль погодився.
Тим часом збиралося військо французів: князь Одж’єр, архієпископ Турпан, старий Річард з племінником Анрі, граф гасконський Ацелін, Тедбальт із Реймса, свояк його Мілон, а також Джер’єр, Джерін і граф Роланд, небож Карла Великого, із шляхтичем Олівером.
Треба було призначити когось, хто заніс би.Марсілеві звістку від Карла Великого. Роланд запропонував свого вітчима Ганелона. Ганелонові ж не хотілось йти у саме пекло, і він став злий на Роланда. Однак франкам треба було послати наймудрішого. Отож Ганелон задумав помститися Роландові.
Коли Ганелон вже збирався їхати, цар дав йому з правиці рукавицю, але в того вона впала з рук. То був знак — посольство вийде на погибель.
Ганелон замислив зраду. Він радить Марсілю, як убити Роланда. Подарувавши багато добра володарю Франції, дочекатись, коли він від’їде додому, лишивши частину війська, очолену Роландом, в Сарагосі. Тоді треба зробити в горах засідку і вбити Роланда.
Тим часом король Карл кличе до себе Роланда та говорить, що дасть йому половину війська, але той відмовляється: цар повинен бути в безпеці. Бере з собою тільки 20 тисяч.
І король попрямував до Франції, лишивши в Іспанії племінника.
Коли Роланд довідався, що буде бій, то розлютився, "відважніший став лева й тигра". Призвав Олівера: "Є в тебе спис, є в мене Дюрендаль, від Карла гарний дар. Коли помру, то інший власник скаже колись про нього: "В гарних був руках".
Вони зрозуміли, що їх зрадив Ганелон, та були впевнені, що Карл за них помститься.
Почався бій, Відважно бились як франки, так і сарацини.
Страшний, завзятий бій лютує далі.
Роланд і Олівер хоробро б’ються,
Туриш понад тисячу раз уже вдарив,
Стають до бою й пери без вагання,
І франки б’ються,— йде борня,
Невірних сотні, тисячі там гинуть.
А у Франції в цю ж мить знялася буря, вихор виє, "дощі та град ідуть без міри, без кінця, і блискавки блискучі часто грають, помітно скрізь хитається земля..".
Невірних було набагато більше, ніж франків. Роланд розумів, що подати знак Карлові буде важко, бо він вже далеко. Тоді узяв Роланд рукою Оліфанта, приклав його до уст і як заграв, "відбивсь об гори голос, залунав, на тридцять миль навкруг пішов луною".
удачи:)
Великий Карл, володар наш славетний,
Сім повних літ в Іспанії провів,
Нема вже замку, що не покорився б,
Нема ні міста, ні муру цілих,
Крім Сарагоси на вершку гори.
Там засіли нечесні бузувіри, що служать Магомету. Їх очолював король Марсіль. Він попередив своїх князів та графів, що володар Франції, Карл Великий, прийшов їх завоювати. Але у них не було достатньо сил та війська, щоб мірятися з ним.
Бланкандрін, наймудріший із них, готовий був постояти за свого пана. Він йому порадив пообіцяти, що стане прибічником Карла, буде йому вірно служити та в день святого Михаїла прийме християнство. Крім того, Марсіль повинен подарувати королю Франції верблюдів, яструбів, левів та чотири сотні мулів з сріблом-золотом (50 возів), щоби той заплатив своїм воякам.
Треба також послати йому, щоб він мав певність, і десяток-другий заложників, а може, й своїх дітей, хоч на них чекає смерть.
Марсіль погодився.
Тим часом збиралося військо французів: князь Одж’єр, архієпископ Турпан, старий Річард з племінником Анрі, граф гасконський Ацелін, Тедбальт із Реймса, свояк його Мілон, а також Джер’єр, Джерін і граф Роланд, небож Карла Великого, із шляхтичем Олівером.
Треба було призначити когось, хто заніс би.Марсілеві звістку від Карла Великого. Роланд запропонував свого вітчима Ганелона. Ганелонові ж не хотілось йти у саме пекло, і він став злий на Роланда. Однак франкам треба було послати наймудрішого. Отож Ганелон задумав помститися Роландові.
Коли Ганелон вже збирався їхати, цар дав йому з правиці рукавицю, але в того вона впала з рук. То був знак — посольство вийде на погибель.
Ганелон замислив зраду. Він радить Марсілю, як убити Роланда. Подарувавши багато добра володарю Франції, дочекатись, коли він від’їде додому, лишивши частину війська, очолену Роландом, в Сарагосі. Тоді треба зробити в горах засідку і вбити Роланда.
Тим часом король Карл кличе до себе Роланда та говорить, що дасть йому половину війська, але той відмовляється: цар повинен бути в безпеці. Бере з собою тільки 20 тисяч.
І король попрямував до Франції, лишивши в Іспанії племінника.
Коли Роланд довідався, що буде бій, то розлютився, "відважніший став лева й тигра". Призвав Олівера: "Є в тебе спис, є в мене Дюрендаль, від Карла гарний дар. Коли помру, то інший власник скаже колись про нього: "В гарних був руках".
Вони зрозуміли, що їх зрадив Ганелон, та були впевнені, що Карл за них помститься.
Почався бій, Відважно бились як франки, так і сарацини.
Страшний, завзятий бій лютує далі.
Роланд і Олівер хоробро б’ються,
Туриш понад тисячу раз уже вдарив,
Стають до бою й пери без вагання,
І франки б’ються,— йде борня,
Невірних сотні, тисячі там гинуть.
А у Франції в цю ж мить знялася буря, вихор виє, "дощі та град ідуть без міри, без кінця, і блискавки блискучі часто грають, помітно скрізь хитається земля..".
Невірних було набагато більше, ніж франків. Роланд розумів, що подати знак Карлові буде важко, бо він вже далеко. Тоді узяв Роланд рукою Оліфанта, приклав його до уст і як заграв, "відбивсь об гори голос, залунав, на тридцять миль навкруг пішов луною".