Кожна людина веде боротьбу між добром і злом. Її характер, моральні принципи, духовні цінності, вподобання встановлюють “переможця” у цьому протистоянні. В результаті людина обирає стежку, якою іде ціле життя. Кажуть, що про душу людини можна дізнатися поглянувши їй в очі. Там все написано і не можливо нічого приховати. Чудернацьки, але це дійсно так. Достатньо одного погляду, щоб зрозуміти чи хороша людина і які в неї наміри. Тема добра і зла є вічною, загальнолюдською. Поняття “добро” розуміється як добропорядність, співпереживання, людяність, чесність. А “зло” є всім поганим, темним і страшним. Воно завдає шкоду людині і примушує її страждати.
Над вічною битвою добра і зла примушує нас задуматись своїм романом “Хіба ревіть воли, як ясла повні” Панас Мирний. Головний герой, Чіпка, стає засліпленим бажанням помсти. Він переступає межу, що розділяє ці дві вічні істини, стає вбивцею, втрачає все, що наживав протягом років: власну оселю, господарство. Через нього йде з життя дружина і матір.
Як бачимо добро є поняттям дуже крихким. Деколи лише одним невірним вчинком можна швидко перекреслити все хороше, що ви робили в своєму житті. Для того, щоб
не поступатися, робити добро завжди, обиріть для себе мету, ціль життя, і впевнено йдіть до неї. Та при цьому не забувайте, що ви всього лиш людина, тому рано чи пізно саме вам розплачуватись за все хороше та погане у вашому житті. Адже зло повертається бумерангом, а добро сторицею. Тому робіть добро і вам обов’язково воздаться напишіть своїми словами
Відповідь:
Гоме́р - легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого населення на території України — кіммерійців[3]. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання». Вважається національним народним героєм Греції[
Практично в усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі, побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи, коли грецька мова була на Заході практично невідомою, Гомера продовжували шанувати (див. Данте Аліг'єрі).
Епічні автори доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли, оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки різні і по техніці, і стосовно традиції автори, як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма Шекспіра й Жана Расіна. Серед античних авторів, що випробували на собі вплив Гомера, можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Квінта Еннія, Овідія, Плутарха, серед пізніших Педро Кальдерона, Джона Драйдена, Джамбаттіста Віко, Йоганна Вольфганга Ґете, Джованні Пасколі і Жана Жироду. Цей вплив існує і понині. Новогрецький поет Н. Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження на 33 333 рядки. Практично щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.
Поэма "Руслан и Людмила" была начата Пушкиным еще во время учебы в Лицее 1817 г. . Произведение было окончено 26 марта 1820 г. Лирический эпилог поэмы ("Так, мира житель равнодушный…") был написан Пушкиным во время ссылки на Кавказ 26 июля 1820 г. Однако эпилог не попал в первое издание поэмы и был напечатан отдельно в журнале "Сын отечества". Тон и содержание эпилога резко отличаются от шутливого тона и веселого сказочного содержания поэмы. Такой контраст обозначает переход Пушкина к новому направлению в творчестве — романтизму. Поэма была впервые напечатана отдельной книгой в начале августа 1820 г.
Объяснение: