поет людина завжди необхідна в суспільстві, бо лише вона, толерантна і доброзичлива, чуйна і привітна, небайдужа до людей і всього світу в цілому, може відчути по-справжньому, що потрібно іншим, віддатися своїй справі всім серцем заради суспільного добра.інтелігентність — це риса, яка дуже необхідна не лише для правильного і ефективного спілкування, для побудови хороших стосунків між людьми, між людиною і природою, а навіть і для того, щоб побудувати державу, розвивати країну, адже саме інтелігентні люди визначають розвиток не лише культури, науки, освіти, а й у цілому суспільства. саме від людей інтелігентних, здатних зрозуміти й , залежить, як буде розвиватися те суспільство, у якому вони живуть, адже ці люди завжди готові взяти на себе відповідальність за все, що роблять для інших.так, людину, яка втілює в собі всі ознаки інтелігентності, зобразив у романі «перехресні стежки» і. франко. євген рафалович присвятив свою адвокатську діяльність високій ідеї — гідному і чесному життю українського селянства, «поклав собі головним правилом говорити кождому щиру правду і не прагнути дешевої популярності». саме тому селяни «горнулися до нього зі своїми і і жаля-ми», а він, у свою чергу, «добре розумів і живо відчував їх кривду». євген рафалович — це не просто виразник ідей народу, це ще й освічена, чемна, толерантна людина, яка сповідує добро і за найвищу цінність ставить людську честь.
інтелігентність — це якість, яку може виховати в собі кожен. і не просто може, а мусить виховати для того, щоб збудувати своє життя гідно й «і думка така: поет повинен бути людиною. такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. поет — це людина. насамперед. а людина — це, насамперед, добродій. якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі».
людяність кожної людини перш за все визначається її ставленням до матері. образ матері, а також образи дружини і сина є одними з провідних у творчості поета, ключовими образами. але стус створює глибоко своєрідний образ матері, піднесений синівською любов’ю і водночас заземлений за буденних деталей. образ цей виростає з народної стихії, оскільки мати була її носієм та творцем, виросла з неї і прищепила любов до народної пісні синові. тому, створюючи образ матері, поет по-своєму інтерпретує народнопоетичні образи, що збагачує глибину його поетичного слова: так, поет перш за все намагався бути людиною. що він розумів під цим? бути собою, залишатися вірним своїм принципам, не зраджувати найвірніших сердець, що люблять тебе і вірять тобі. таким лишався він зажди, бо до поезії ставився, як до життя, не прагнучи слави, визнання, премій… прагнув дати слову животворну силу, цілющість і правдивість.
чи міг поет обрати собі інших шлях? чи то просто «радянська дійсність», так би мовити, зруйнувала йому життя? так, міг, як і багато інших, піти легким шляхом, який проторувало уже багато поетів до нього, міг би все життя оспівувати те, що було йому противне… міг би? ні, не міг. мабуть, тому так цікавився стус постаттю тичини — творця, зламаного тиском нквд, пісня якого, долетівши до неба, впала долі і з того часу ходила на милицях… хотів зрозуміти, що спонукало такого генія до самознищення. а для себе такого шляху не допускав…
поет дуже любив життя, і тому не міг бачити, як воно перетворюється на пригнічене тиском існування «німої лялечки», нелюдний. він умів ненавидіти тільки тому, що умів любити; зневірявся, бо умів вірити, страждав, бо хотів радіти вільному життю вільного народу.
биография о. генри (уи́льям си́дни по́ртер) невероятно интересна.
родился писатель 11.09.1862 года в семье врача в городе гинсборо, штат северная каролина. он рано лишился матери, и отец отдал ребенка на воспитание тетке, которая содержала небольшую частную школу.
с 16 лет о. генри начал работать. сначала в аптеке, потом на ранчо в техасе, куда писатель был вынужден переехать из-за поставленного диагноза – туберкулез, потом бухгалтером, чертежником, кассиром и счетоводом в банке в техасском городе остин.
первые опыты и тюремный срок
биографы писателя считают, что писать о. генри начал приблизительно в 1880 году, а в 1894 он стал издавать в остине журнал «the rolling stone». почти все рассказы и новеллы, опубликованные в журнале, принадлежали перу о. генри.
в 1895 году журнал был закрыт, а писатель уволен из банка и обвинен в растрате 6 тысяч долларов. скорее всего, он не был виноват (большую часть средств вернули владельцы банка и только 500 семья самого писателя), но был осужден и посажен в тюрьму на три года. первый свой рассказ, опубликованный в 1899 году, он написал именно в тюрьме.
псевдоним
в тюрьме писатель выбрал себе псевдоним. причин подобного выбора он не объяснил, сказав только что буква «о» – самая простая буква алфавита, а «генри» – случайное имя из колонки светской хроники.
биографы писателя пытались найти другие версии выбора этого псевдонима. одна из них сводится к тому, что псевдоним – сокращенное название тюрьмы, в которой писатель отбывал срок.
активный период творчества
активно писать и публиковаться о. генри начал с 1904 года. к тому времени он уже перебрался в нью-йорк и стал сотрудничать с несколькими издательствами. всего им был создан один роман и 12 сборников рассказов, куда вошли почти 300 произведений. еще один сборник, «постскриптум», вышел уже после смерти автора и включил в себя неизвестные ранее юмористические рассказы и фельетоны.
в 1904 году о. генри был написан его единственный роман «короли и капуста». хотя некоторые специалисты считают, что признать его полноценным романом нельзя: это скорее сборник новелл, объединенных общим местом действия и общими героями.
личная жизнь
писатель был женат 2 раза. первая жена умерла в 1897 году от туберкулеза. второй раз о. генри женился в 1907 году на своей давней поклоннице салли коулмен. от этого брака у писателя была дочь маргарет уорс портер. брак не был счастливым.
если следовать краткой биографии о. генри, умер писатель в 47 лет (1910 год) в нью-йорке, похоронен на одном из кладбищ северной каролины.
поет людина завжди необхідна в суспільстві, бо лише вона, толерантна і доброзичлива, чуйна і привітна, небайдужа до людей і всього світу в цілому, може відчути по-справжньому, що потрібно іншим, віддатися своїй справі всім серцем заради суспільного добра.інтелігентність — це риса, яка дуже необхідна не лише для правильного і ефективного спілкування, для побудови хороших стосунків між людьми, між людиною і природою, а навіть і для того, щоб побудувати державу, розвивати країну, адже саме інтелігентні люди визначають розвиток не лише культури, науки, освіти, а й у цілому суспільства. саме від людей інтелігентних, здатних зрозуміти й , залежить, як буде розвиватися те суспільство, у якому вони живуть, адже ці люди завжди готові взяти на себе відповідальність за все, що роблять для інших.так, людину, яка втілює в собі всі ознаки інтелігентності, зобразив у романі «перехресні стежки» і. франко. євген рафалович присвятив свою адвокатську діяльність високій ідеї — гідному і чесному життю українського селянства, «поклав собі головним правилом говорити кождому щиру правду і не прагнути дешевої популярності». саме тому селяни «горнулися до нього зі своїми і і жаля-ми», а він, у свою чергу, «добре розумів і живо відчував їх кривду». євген рафалович — це не просто виразник ідей народу, це ще й освічена, чемна, толерантна людина, яка сповідує добро і за найвищу цінність ставить людську честь.
інтелігентність — це якість, яку може виховати в собі кожен. і не просто може, а мусить виховати для того, щоб збудувати своє життя гідно й «і думка така: поет повинен бути людиною. такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. поет — це людина. насамперед. а людина — це, насамперед, добродій. якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі».
людяність кожної людини перш за все визначається її ставленням до матері. образ матері, а також образи дружини і сина є одними з провідних у творчості поета, ключовими образами. але стус створює глибоко своєрідний образ матері, піднесений синівською любов’ю і водночас заземлений за буденних деталей. образ цей виростає з народної стихії, оскільки мати була її носієм та творцем, виросла з неї і прищепила любов до народної пісні синові. тому, створюючи образ матері, поет по-своєму інтерпретує народнопоетичні образи, що збагачує глибину його поетичного слова: так, поет перш за все намагався бути людиною. що він розумів під цим? бути собою, залишатися вірним своїм принципам, не зраджувати найвірніших сердець, що люблять тебе і вірять тобі. таким лишався він зажди, бо до поезії ставився, як до життя, не прагнучи слави, визнання, премій… прагнув дати слову животворну силу, цілющість і правдивість.
чи міг поет обрати собі інших шлях? чи то просто «радянська дійсність», так би мовити, зруйнувала йому життя? так, міг, як і багато інших, піти легким шляхом, який проторувало уже багато поетів до нього, міг би все життя оспівувати те, що було йому противне… міг би? ні, не міг. мабуть, тому так цікавився стус постаттю тичини — творця, зламаного тиском нквд, пісня якого, долетівши до неба, впала долі і з того часу ходила на милицях… хотів зрозуміти, що спонукало такого генія до самознищення. а для себе такого шляху не допускав…
поет дуже любив життя, і тому не міг бачити, як воно перетворюється на пригнічене тиском існування «німої лялечки», нелюдний. він умів ненавидіти тільки тому, що умів любити; зневірявся, бо умів вірити, страждав, бо хотів радіти вільному життю вільного народу.
і тобі, поете, що ти був!
детство и юность
биография о. генри (уи́льям си́дни по́ртер) невероятно интересна.
родился писатель 11.09.1862 года в семье врача в городе гинсборо, штат северная каролина. он рано лишился матери, и отец отдал ребенка на воспитание тетке, которая содержала небольшую частную школу.
с 16 лет о. генри начал работать. сначала в аптеке, потом на ранчо в техасе, куда писатель был вынужден переехать из-за поставленного диагноза – туберкулез, потом бухгалтером, чертежником, кассиром и счетоводом в банке в техасском городе остин.
первые опыты и тюремный срок
биографы писателя считают, что писать о. генри начал приблизительно в 1880 году, а в 1894 он стал издавать в остине журнал «the rolling stone». почти все рассказы и новеллы, опубликованные в журнале, принадлежали перу о. генри.
в 1895 году журнал был закрыт, а писатель уволен из банка и обвинен в растрате 6 тысяч долларов. скорее всего, он не был виноват (большую часть средств вернули владельцы банка и только 500 семья самого писателя), но был осужден и посажен в тюрьму на три года. первый свой рассказ, опубликованный в 1899 году, он написал именно в тюрьме.
псевдоним
в тюрьме писатель выбрал себе псевдоним. причин подобного выбора он не объяснил, сказав только что буква «о» – самая простая буква алфавита, а «генри» – случайное имя из колонки светской хроники.
биографы писателя пытались найти другие версии выбора этого псевдонима. одна из них сводится к тому, что псевдоним – сокращенное название тюрьмы, в которой писатель отбывал срок.
активный период творчества
активно писать и публиковаться о. генри начал с 1904 года. к тому времени он уже перебрался в нью-йорк и стал сотрудничать с несколькими издательствами. всего им был создан один роман и 12 сборников рассказов, куда вошли почти 300 произведений. еще один сборник, «постскриптум», вышел уже после смерти автора и включил в себя неизвестные ранее юмористические рассказы и фельетоны.
в 1904 году о. генри был написан его единственный роман «короли и капуста». хотя некоторые специалисты считают, что признать его полноценным романом нельзя: это скорее сборник новелл, объединенных общим местом действия и общими героями.
личная жизнь
писатель был женат 2 раза. первая жена умерла в 1897 году от туберкулеза. второй раз о. генри женился в 1907 году на своей давней поклоннице салли коулмен. от этого брака у писателя была дочь маргарет уорс портер. брак не был счастливым.
если следовать краткой биографии о. генри, умер писатель в 47 лет (1910 год) в нью-йорке, похоронен на одном из кладбищ северной каролины.