Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування «від духу до духу»).
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає «гумористичні вірші», на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.
Главная мысль стихотворения Сергея Есенина: "Воспоминания лирического о детстве и родном доме - самые теплые и сокровенные, несмотря на все жизненные коллизии. Песня матери возвращает мысленно в былое счастье."
Сергей Есенин «Ты запой мне ту песню, что прежде» Сестре Шуре
Ты запой мне ту песню, что прежде Напевала нам старая мать. Не жалея о сгибшей надежде, Я сумею тебе подпевать.
Я ведь знаю, и мне знакомо, Потому и волнуй и тревожь - Будто я из родимого дома Слышу в голосе нежную дрожь.
Ты мне пой, ну, а я с такою, Вот с такою же песней, как ты, Лишь немного глаза прикрою - Вижу вновь дорогие черты.
Ты мне пой. Ведь моя отрада - Что вовек я любил не один И калитку осеннего сада, И опавшие листья с рябин.
Ты мне пой, ну, а я припомню И не буду забывчиво хмур: Так приятно и так легко мне Видеть мать и тоскующих кур.
Я навек за туманы и росы Полюбил у березки стан, И ее золотистые косы, И холщовый ее сарафан.
Потому так и сердцу не жестко - Мне за песнею и за вином Показалась ты той березкой, Что стоит под родимым окном. 1925
Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування «від духу до духу»).
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає «гумористичні вірші», на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.
Сергей Есенин
«Ты запой мне ту песню, что прежде»
Сестре Шуре
Ты запой мне ту песню, что прежде
Напевала нам старая мать.
Не жалея о сгибшей надежде,
Я сумею тебе подпевать.
Я ведь знаю, и мне знакомо,
Потому и волнуй и тревожь -
Будто я из родимого дома
Слышу в голосе нежную дрожь.
Ты мне пой, ну, а я с такою,
Вот с такою же песней, как ты,
Лишь немного глаза прикрою -
Вижу вновь дорогие черты.
Ты мне пой. Ведь моя отрада -
Что вовек я любил не один
И калитку осеннего сада,
И опавшие листья с рябин.
Ты мне пой, ну, а я припомню
И не буду забывчиво хмур:
Так приятно и так легко мне
Видеть мать и тоскующих кур.
Я навек за туманы и росы
Полюбил у березки стан,
И ее золотистые косы,
И холщовый ее сарафан.
Потому так и сердцу не жестко -
Мне за песнею и за вином
Показалась ты той березкой,
Что стоит под родимым окном.
1925