Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
Семейство левонтия было большое, безалаберное, жило бесшабашно, не утруждая себя; их дом стоял сам собою, " ничего-то ему не мешало смотреть на белый свет кое-как застеклёнными окнами - ни забор, ни ворота, ни наличники, ни ставни", так как их не было вовсе. в день получки гуляла вся семья, а спустя дня 3-4 дня хозяйка опять ходила по селу и занимала до получки денег, муки, картошки. рассказ начинается с того, что рассказчику, маленькому мальчику, жившему с бабушкой и дедушкой, бабушка приказала сходить в лес по землянику, чтобы она продала её и купила ему его мечту - пряник, обязательно в форме коня: "это мечта всех деревенских малышей! он белый-белый, этот конь. а грива у него розовая, хвост розовый, глаза розовые, копыта тоже розовые". и мальчик пошёл в лес с левонтьевскими , которые по дороге , дрались, на чьём-то огороде надергали луку и успокоились только перед лесом. стали собирать ягоды, но вскоре обнаружилось, что кто-то из них потихоньку съел собранное. ещё немножко подрались, потом решили искупаться в речке. мальчик не пошёл с ними, потому что ещё не набрал полную посудину, а собрано было порядочно. тогда соседские стали смеяться над ним, якобы он трус, боится своей бабушки, и малыш, заспорив с ними, нечаянно проспорил свои ягоды. ему пришлось высыпать их на траву, где левонтьевская орда сразу съела их. мальчику было ""грустно. тоска на сердце - предчувствует оно встречу с бабушкой, отчёт и расчёт". но он не подал виду, а вместе с помчался к речке. "так интересно и весело мы провели весь день, и я совсем уже забыл про ягоды, но наступила пора возвращаться домой". по дороге соседские дети насмехались над ним, а потом научили натолкать в посудину травы побольше, а сверху собрать сколько-нибудь ягод, вроде туес полный. сами убежали. так мальчик и сделал. бабушка похвалила его. он поел и пошёл на улицу играть, там его дёрнуло рассказать обо всём старшему из детей левонтия, тот за сохранность тайны потребовал от мальчика калачей, которые малышу пришлось украсть из кладовки. после приезда с базара бабушка долго ругала внука, предрекая ему плохую жизнь, и в конце концов мальчик " не просто раскаиваясь, а испугавшись, что пропал, что ни прощенья, ни возврата ". но вот он поднял голову, увидел перед собой "по скоблёному кухонному столу, будто по огромной земле, с пашнями, лугами и дорогами, на розовых копытцах скакал белый конь с розовой гривой".
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.