роль грошей у сучасному суспільстві – головна тема у творчості
створюючи "людську комедію", поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому франції, показу реального, дійсного життя його сучасників
однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. це особливо яскраво відбито у двох відомих творах – "гобсек" і "євгенія гранді".
твору не втратили своєї популярності й у наш час. вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. і для цих людей книги – теперішня комора життєвого досвіду
лихвар гобсек є уособленням влади грошей. любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку
єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. але й ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бідності, гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків
ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. але з тими деякими людьми, які звертаються до нього за , він настільки нещадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, чим людини. гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери за професією. він знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти неї. він нічого не хоче знати про неї, тому що вона – його спадкоємиця, а гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може упокоритися з тим, що він коли-небудь умре й розстанеться зі своїм багатством
гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергію, поэтому-то він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишньому
гобсек переконаний, що тільки золото править миром. однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. у багатьох судженнях гобсека ми бачимо позицію самого автора. так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. і він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях
перетворившись в уособлення влади золота, гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. умирає гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота вкамине.
папаша грандах – кремезний "добряга" з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як гобсек. біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, гранді стає одним із самих іменитих громадян сомюра. ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. однак багатій гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха
незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. але все-таки через свою непомірну скнарість гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. він любить нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її.
пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна
користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. ненаситна жадібність гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика хрест
Сюжет рассказа построен на воспоминаниях старухи изергиль о своей жизни и на легендах о ларре и данко. в легенде о данко повествуется о смелом и красивом юноше. он счастлив, что живет среди людей, так как любит их больше себя. данко мужественен и бесстрашен, его влечет к подвигу. он ставит перед собой благородную цель – быть полезным людям. от глубокого сострадания к соплеменникам, живущим без солнца в болотах, потерявших волю и мужество, и зажегся в сердце данко огонь любви к ним. эта искра превратилась в факел. но не только боль за несчастных, темных людей превратила обычного человека в подвижника. источником его подвига стала глубокая вера в возможность пробуждения в соплеменниках человеческого начала. горящее сердце символизирует заключительную фазу подвига данко. но начинается он с того, что трусливым мыслям о преимуществе рабского существования перед смертью герой противопоставляет идею преодоления несчастья активным действием. уже тогда люди увидели, что «он лучший из всех, потому что в очах его светилось много силы и живого огня». потому-то они и пошли за ним, что «верили в него». писатель наделяет человека почти божественной силой. смысл деяний данко – в установлении нового порядка, новых законов бытия человека среди людей. потому и ведет он свой народ из тьмы, холода и смерти к свету, солнцу, теплу и гармонии. но его подвиг по-настоящему не понят соплеменниками, забывшими о своем вожаке и спасителе: «осторожный человек», незаметно растаптывает угольки от горящего сердца данко, стараясь убить даже память о нем». видимо, память о данко, чистом и мужественном юноше, всегда заставляла бы людей вспоминать о собственной трусости и нравственной низости. образ данко воплощает в себе идеал человека–гуманиста и личность большой духовной красоты. этот образ в легенде построен на контрасте. волю романтического героя автор противопоставляет безволию толпы. но им стыдно было сознаться в бессилии, и вот они в злобе и гневе обрушились на данко, человека, который шел впереди. в ярости они даже были готовы убить его. и когда герой сердцем своим осветил путь людям, он утвердил бессмертие подвига. подвиг есть следствие огромной любви к человечеству. композиционно легенда о данко стоит в заключении всего рассказа, что позволяет выдвинуть идею подвига, самопожертвования на первый план. жанр о данко можно определить как легенду, сказочную , то есть в повествовании существует момент условности. началом (экспозицией) легенды является рассказ о том, что в старину жили веселые люди, но затем их прогнали иные племена (развитие действия). кульминационным моментом является: «и вдруг он разорвал руками себе грудь и вырвал из нее свое сердце и высоко поднял его над головой». развязкой становится повествование о том, что « … еще пылает рядом с трупом данко его нежное сердце. только один осторожный человек заметил это и, боясь чего-то, наступил на гордое сердце героя…». легенда о данко предваряется словами изергиль о том, что она не видит больше сильных людей - в этих словах содержится пафос будущего повествования. затем сюжет уже излагается в прямой хронологической последовательности. в повествовании отсутствуют внесюжетные элементы: вставные эпизоды, лирические отступления. образ данко создается с нескольких приемов: характеристика героя рассказчиком (косвенное выражение), речь самого данко. однако главным все же является характеристика героя посредством его поступков. внутри же всего рассказа используется прием сопоставления и противопоставления.
роль грошей у сучасному суспільстві – головна тема у творчості
створюючи "людську комедію", поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому франції, показу реального, дійсного життя його сучасників
однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. це особливо яскраво відбито у двох відомих творах – "гобсек" і "євгенія гранді".
твору не втратили своєї популярності й у наш час. вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. і для цих людей книги – теперішня комора життєвого досвіду
лихвар гобсек є уособленням влади грошей. любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку
єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. але й ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бідності, гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків
ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. але з тими деякими людьми, які звертаються до нього за , він настільки нещадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, чим людини. гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери за професією. він знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти неї. він нічого не хоче знати про неї, тому що вона – його спадкоємиця, а гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може упокоритися з тим, що він коли-небудь умре й розстанеться зі своїм багатством
гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергію, поэтому-то він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишньому
гобсек переконаний, що тільки золото править миром. однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. у багатьох судженнях гобсека ми бачимо позицію самого автора. так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. і він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях
перетворившись в уособлення влади золота, гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. умирає гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота вкамине.
папаша грандах – кремезний "добряга" з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як гобсек. біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, гранді стає одним із самих іменитих громадян сомюра. ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. однак багатій гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха
незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. але все-таки через свою непомірну скнарість гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. він любить нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її.
пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна
користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. ненаситна жадібність гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика хрест