Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне? Чому нам всім співзвучні твори цього поета?
Більшість його віршів присвячена нерозділеному коханню. У віці сімнадцяти років Г. Гейне закохався у свою кузину Амалію, яка не відповіла взаємністю. Цьому присвячені перший і другий розділи збірки “Книги пісень”. Найвідомішим твором “Ліричного інтермеццо” є “На півнові кедр одинокий”:
На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Цей вірш, здається, є надто коротким, щоб щось висловити. Але Г. Гейне цього було достатньо. У восьми строках він зміг передати весь біль, тяжкість, безпорадність свого стану, своє до нього ставлення. Не дивлячись на те, що далеко не кожному відомо про такий емоційний стан, в якому був поет, всім нам знайома ця глибина переживань.
З тим, про що писав Гейне, стикався кожний на різних етапах життя. Він писав не про події, а про почуття. Це болісне відчуття відкинення, відмовлення, не прийняття іншими відомо будь-кому. Ситуації у всіх абсолютно різні, але вірші Гейне однаково змушують відгукнутися найболючіші, найтемніші, найглибші почуття, які є у кожного з нас, але про які ми та інші люди навколо нас можуть навіть не здогадуватися.
Читаючи його твори, мимоволі замислюєшся, а чи варті оті душевні муки наших внутрішніх ресурсів? Чи правильніше було б пережити і відпустити, рухатися далі і шукати опору у собі самому, знайти сили бути джерелом світла для інших?
Жил один русский барин его звали Троекуров Кирила Петрович. Он был богатый и знатный. Все повиновались его прихотям и старались ему угодить. Дубровский был лучшим другом Троекурова, но они поссорились и Троекуров задумал отнять имение у Дубровского и насчёт этого был суд. В суде победил Кирила Петрович он подкупил судью и чиновников. Дубровкий разозлился и кинул в чиновников чернила и уехал и после этого Андрей заболел несколько времени,а здоровье бедного Дубровского было плохо. За ним ухаживала Егоровна, добрая старуха.Она написала письмо его сыну Владимиру с приехать к отцу.Через несколько дней он приехал и занялся домашними делами,но отец его был не в состоянии дать ему нужные объяснения.Наконец Троекуров решил померится с ним и велел запрячь себе беговые дорожки, оделся потеплее и выехал со двора. Он пустился рысью к усадьбе своего соседа и въехал прямо на двор.Больной лежал в спальне около окна он увидел Троекурова и упал с пастели и умер от инфаркта. Совершились похороны на третий день.Гроб понесли в рощу молодой Дубровский он не плакал и не молился.Около его дома стояли толпы незнакомых людей то приехал городской суд чиновники попросили переночевать у Владимира он согласился. Он решил сжечь усадьбу в которой ночевали чиновники.Он со своими людьми сожгли усадьбу.Владимира и его людей разыскивали.Между тем наступило 1 октября день хромового христианства. Троекуров выписал из Москвы для своего маленького Саши француза учителя.Он сразу понравился Троекурову. Он рушил подшутить над французом и запер его в клетку с медведем,но он не расстерялся и убил медведя писталетом. Обедня началась у Троекурова все приехали к нему только один мужчина осмелился опоздать его звали Антон.Потом начался бал только Антон не веселился потому что он боялся,что разбойники его похитят и рушил он переночевать с французом. Они легли спать,а на утро Антон увидел Владимира. Владимир полюбил Марью Кириловну она была дочь Троекурова.
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне?
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне? Чому нам всім співзвучні твори цього поета?
Більшість його віршів присвячена нерозділеному коханню. У віці сімнадцяти років Г. Гейне закохався у свою кузину Амалію, яка не відповіла взаємністю. Цьому присвячені перший і другий розділи збірки “Книги пісень”. Найвідомішим твором “Ліричного інтермеццо” є “На півнові кедр одинокий”:
На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Цей вірш, здається, є надто коротким, щоб щось висловити. Але Г. Гейне цього було достатньо. У восьми строках він зміг передати весь біль, тяжкість, безпорадність свого стану, своє до нього ставлення. Не дивлячись на те, що далеко не кожному відомо про такий емоційний стан, в якому був поет, всім нам знайома ця глибина переживань.
З тим, про що писав Гейне, стикався кожний на різних етапах життя. Він писав не про події, а про почуття. Це болісне відчуття відкинення, відмовлення, не прийняття іншими відомо будь-кому. Ситуації у всіх абсолютно різні, але вірші Гейне однаково змушують відгукнутися найболючіші, найтемніші, найглибші почуття, які є у кожного з нас, але про які ми та інші люди навколо нас можуть навіть не здогадуватися.
Читаючи його твори, мимоволі замислюєшся, а чи варті оті душевні муки наших внутрішніх ресурсів? Чи правильніше було б пережити і відпустити, рухатися далі і шукати опору у собі самому, знайти сили бути джерелом світла для інших?