В хаті, у нірці під ліжком жила маленька сіренька мишка, яка боялася людей. Коли нікого не було в домі вона вибігала на подвір’я, та у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого.
Мишка розповідала, що її господар багатий. Його всі бояться, бо він убив двох здорових кабанів. М’ясо закоптив і продає, а гроші складає в скриню під ліжко. Вночі приїжджають люди, забирають продукти, а хазяїнові гроші дають. Він радіє і каже жінці, що війна до м розбагатіти.
Якось мишка почула в хаті чужий голос і побачила заплакану жінку з міста. Жінка просила молока для хворої дитини, гроші обіцяла принести пізніше. Господиня відмовила, сказавши, що в самих нема чого пити.
Мишці стало соромно за їй хазяйку. Добре, що діти сплять, а то б ще навчилися брехати, як люди. Чому так у світі, що одні з голоду гинуть, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіший за життя?
І вирішила мишка знищити гроші. Працювала кілька діб. А тут господар сказав, що ніхто не сміє дармувати, навіть гроші. І треба купити свинок, підгодувати, продати й мати грошей, як у банку, бо коли ще наступна війна буде.
Чоловік поліз по гроші — а там усе погризене. Став кричати на жінку, бо вона не захотіла тримати кота, ложки молока ла, і кидатися на неї з кулаками.
А мишка моргнула дітям — і в поле. Краще там, ніж у такій хаті.
Свиньин — подполковник Измайловского полка, батальонный командир, в подчинении у которого состоит Постников. Этот герой рассказа «Человек на часах» представлен в противоречивой роли одновременно и палача Постникова. Желая избежать неприятностей, он скрывает проступок-подвиг Постникова, но лично отдает приказ о его наказании. Свиньин — истовый службист, в котором верность предписаниям устава подавляет доброту и сострадание.
Он офицер требовательный и неумолимый до жестокости. Для него на службе на первом месте была дисциплина, а потом уже все остальное. Он оберегал хорошо начатую им служебную карьеру. Свиньин понял, что Постников нарушил воинский устав. И если это дойдет до Государя, никому не сносить головы: ни офицерам, ни солдату и уже подумывал о том, к кому идти, чтобы замять дело. Солдата Постникова он все-таки приказал высечь.
Кокошкин — петербургский обер-полицмейстер; выступает как и благодетель подполковника Свиньина и его подчиненного капитана Миллера, парадоксально совмещая роль милосердного благодетеля и неправедного сановника. Желая уберечь от неприятностей Свиньина и Миллера, Кокошкин награждает за утопающего не подлинного Постникова, а офицера. Кокошкин — реальное историческое лицо.
Миллер Николай Иванович — капитан Измайловского полка, ротный командир рядового Постникова, рассказывающий его историю. Гуманный Миллер противопоставлен службисту Свиньину, лишенному сострадания к несчастному Постникову. Доброта Миллера из рассказа «Человек на часах» бессильна против жестокого, железного следования букве воинского устава. Капитан Миллер, находится в подчинении у подполковника Свинина, он был очень умен. Один из его подчиненных, несмотря на все уважение к поступку Постникова, вынужден подчиняться к приказам старшего, и наказывает солдата. Николай Иванович Миллер является реальным персонажем, это был знакомый Лескова, который когда-то рассказал это историю, описанную в произведении «Человек на часах».
В хаті, у нірці під ліжком жила маленька сіренька мишка, яка боялася людей. Коли нікого не було в домі вона вибігала на подвір’я, та у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого.
Мишка розповідала, що її господар багатий. Його всі бояться, бо він убив двох здорових кабанів. М’ясо закоптив і продає, а гроші складає в скриню під ліжко. Вночі приїжджають люди, забирають продукти, а хазяїнові гроші дають. Він радіє і каже жінці, що війна до м розбагатіти.
Якось мишка почула в хаті чужий голос і побачила заплакану жінку з міста. Жінка просила молока для хворої дитини, гроші обіцяла принести пізніше. Господиня відмовила, сказавши, що в самих нема чого пити.
Мишці стало соромно за їй хазяйку. Добре, що діти сплять, а то б ще навчилися брехати, як люди. Чому так у світі, що одні з голоду гинуть, а інші папірці у ящиках ховають? Хіба ж папір важливіший за життя?
І вирішила мишка знищити гроші. Працювала кілька діб. А тут господар сказав, що ніхто не сміє дармувати, навіть гроші. І треба купити свинок, підгодувати, продати й мати грошей, як у банку, бо коли ще наступна війна буде.
Чоловік поліз по гроші — а там усе погризене. Став кричати на жінку, бо вона не захотіла тримати кота, ложки молока ла, і кидатися на неї з кулаками.
А мишка моргнула дітям — і в поле. Краще там, ніж у такій хаті.
Объяснение:
Объяснение:
Свиньин — подполковник Измайловского полка, батальонный командир, в подчинении у которого состоит Постников. Этот герой рассказа «Человек на часах» представлен в противоречивой роли одновременно и палача Постникова. Желая избежать неприятностей, он скрывает проступок-подвиг Постникова, но лично отдает приказ о его наказании. Свиньин — истовый службист, в котором верность предписаниям устава подавляет доброту и сострадание.
Он офицер требовательный и неумолимый до жестокости. Для него на службе на первом месте была дисциплина, а потом уже все остальное. Он оберегал хорошо начатую им служебную карьеру. Свиньин понял, что Постников нарушил воинский устав. И если это дойдет до Государя, никому не сносить головы: ни офицерам, ни солдату и уже подумывал о том, к кому идти, чтобы замять дело. Солдата Постникова он все-таки приказал высечь.
Кокошкин — петербургский обер-полицмейстер; выступает как и благодетель подполковника Свиньина и его подчиненного капитана Миллера, парадоксально совмещая роль милосердного благодетеля и неправедного сановника. Желая уберечь от неприятностей Свиньина и Миллера, Кокошкин награждает за утопающего не подлинного Постникова, а офицера. Кокошкин — реальное историческое лицо.
Миллер Николай Иванович — капитан Измайловского полка, ротный командир рядового Постникова, рассказывающий его историю. Гуманный Миллер противопоставлен службисту Свиньину, лишенному сострадания к несчастному Постникову. Доброта Миллера из рассказа «Человек на часах» бессильна против жестокого, железного следования букве воинского устава. Капитан Миллер, находится в подчинении у подполковника Свинина, он был очень умен. Один из его подчиненных, несмотря на все уважение к поступку Постникова, вынужден подчиняться к приказам старшего, и наказывает солдата. Николай Иванович Миллер является реальным персонажем, это был знакомый Лескова, который когда-то рассказал это историю, описанную в произведении «Человек на часах».