Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Детство Виктора Петровича было довольно печальным: Он родился четвёртым ребёнком в семье, хотя 2 его старшие сестры умерли ещё во младенчестве. Через несколько лет после рождения сына, его отца Павла Петровича Астафьева посадили в тюрьму по подозрению во вредительстве. В 1931 году мать будущего писателя погибла, когда в очередной раз плыла на лодке посетить мужа: лодка перевернулась, а сама женщина зацепилась косой за сплавной бон и утонула. Тогда Виктору было лишь семь лет. Отец по дороге домой после окончания срока попал в больницу. Брошенный мачехой и родными Виктор несколько месяцев жил в заброшенном доме, а потом за серьёзный проступок в школе его забрали в детский дом.
Закончив школу ФЗО работал на станции Енисей сцепщиком, составителем поездов, дежурным станции.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Детство Виктора Петровича было довольно печальным: Он родился четвёртым ребёнком в семье, хотя 2 его старшие сестры умерли ещё во младенчестве. Через несколько лет после рождения сына, его отца Павла Петровича Астафьева посадили в тюрьму по подозрению во вредительстве. В 1931 году мать будущего писателя погибла, когда в очередной раз плыла на лодке посетить мужа: лодка перевернулась, а сама женщина зацепилась косой за сплавной бон и утонула. Тогда Виктору было лишь семь лет. Отец по дороге домой после окончания срока попал в больницу. Брошенный мачехой и родными Виктор несколько месяцев жил в заброшенном доме, а потом за серьёзный проступок в школе его забрали в детский дом.
Закончив школу ФЗО работал на станции Енисей сцепщиком, составителем поездов, дежурным станции.