Ьеса “вишневый сад” была написана а. п. чеховым в 1903 году. не только общественно-политический мир, но и мир искусства испытывал потребность в обновлении. а. п. чехов, будучи талантливым человеком, проявившим свое мастерство в коротких рассказах, входит в драматургию как новатор. после премьеры пьесы “вишневый сад” разгорелась масса споров среди критиков и зрителей, среди актеров и постановщиков о жанровых особенностях пьесы. что же представляет собой “вишневый сад” с точки зрения жанра — драму, трагедию или комедию? во время работы над пьесой а. п. чехов в письмах высказывался о ее характере в целом: “вышла у меня не драма, а комедия, местами даже ” в письмах к вл. и. немировичу-данченко а. п. чехов , чтобы у ани не было “плачущего” тона, чтобы вообще в пьесе не было “много плачущих”. одной из особенностей “вишневого сада” является то, что все герои в двойственном, трагикомическом освещении. в пьесе есть чисто комические персонажи: шарлотта ивановна, епиходов, яша, фирс. антон павлович чехов подсмеивается над гаевым, “прожившим свое состояние на леденцах”, над не по возрасту сентиментальной раневской и ее практической . даже над петей трофимовым, который, казалось бы, символизирует обновление россии, а. п. чехов иронизирует, называя его “вечным студентом”. такое отношение автора петя трофимов заслужил своим многословием, которого а. п. чехов не терпел. петя произносит монологи о рабочих, которые “едят отвратительно, спят без подушек”, о богатых, которые “живут в долг, на чужой счет”, о “гордом человеке”. при этом он всех, что “боится серьезных разговоров”. петя трофимов, ничего не делая на протяжении пяти месяцев, твердит другим, что “надо работать”. и это при трудолюбивой варе и деловом лопахине! трофимов не учится, потому что не может одновременно и учиться, и содержать себя. традиционно в советском было принято “группировать” героев пьесы, называя представителями “прошлого” россии гаева и раневскую, ее “настоящего” — лопахина, а “будущего” — петю и аню. мне кажется, что это не совсем так. в одной из сценических версий пьесы “вишневый сад” будущее россии оказывается за такими людьми, как лакей яша, смотрящий туда, где власть и деньги. а. п. чехов, по-моему, и здесь не обходится без иронии. ведь пройдет чуть более десяти лет, и где окажутся лопахины, гаевы, раневские и трофимовы, когда суд над ними будут вершить яковы? с горечью и сожалением а. п. чехов ищет человека в своей пьесе и, как мне кажется, не находит. безусловно, пьеса “вишневый сад” — пьеса сложная, неоднозначная. именно поэтому к ней приковано внимание режиссеров многих стран, а на предпоследнем театральном фестивале в москве было представлено четыре постановки. споры о жанре не утихают до сих пор. но не стоит забывать, что сам а. п. чехов назвал произведение комедией, а я попыталась в сочинении доказать, насколько это возможно, почему это так.
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.