КТО ОТВЕТИТ правильно). Ч. Диккенс. «Приключения Оливера Твиста . Сравните жизнь героев М. Твена, проживающих в Лондоне в XVI веке, и героев Ч. Диккенса, обитающих там же в начале XIX века.
Как изменилась жизнь людей за это время?
Что в ней осталось неизменным?
Какие «милосердные» законы Англии начала XIX века отмечает Ч. Диккенс?
Куприн "Куст сирени". Николай Евграфович Алмазов, небогатый офицер, готовил последнюю практическую работу, план местности, в Академии генерального штаба. Жена поддерживала его, вдохновляла, создавала условия для учебы. Готовя чертежи, Алмазов сделал кляксу зелеными чернилами ,пытаясь исправить, размазал больше, чтобы сохранить работу, нарисовал кусты. Но профессор очень хорошо знал эту местность, уверял, что кустов там нет, выгнал Алмазова с экзамена. Муж пришел расстроенный, рассказал все жене. Вера придумала, как исправить положение: нужно посадить эти кусты. Она заложила в ломбард последние драгоценности, на полученные небольшие деньги Вера упросила садовника продать ей с мужем кусты сирени; они поехали с рабочими на место и посадили их. На другой день профессор очень удивился, что действительно здесь растет куст сирени и извинился перед Алмазовым. Карьера и честь мужа . Супруги счастливы.
ответ:Однією з найкращих новел О’Генрі справедливо вважається новела «Останній листок». У творі захоплюють своєю чистотою та щирістю почуття самовідданості та безкорисної дружби між старим самотнім художником і молодими дівчатами.
Головні персонажі новели — Джонсі та Сью. Це молоді дівчата, які, наче сестри, поділяють разом усі свої радощі та незгоди, домівку та їжу. Їхня дружба була по-справжньому міцною, бо кожна з дівчат була готова на самопожертву заради іншої. Жилось їм дуже важко, заради грошей їм доводилося брати замовлення на малюнки, проте їхніх мізерних заробітків ледве вистачало на сплату за рахунками. Тому незвичайно важким випробуванням для дівчат стала тяжка хвороба Джонсі. Грошей на ліки у дівчат не було, як і не було можливості їх заробити. Дівчина була змушена залишитися віч-на-віч з хворобою, без до . Єдиною підтримкою для неї стала дружба Сью та старого художника Бермана.
Самотнього п’яничку Бермана пов’язувало з дівчатами щире бажання до . Він опікувався молодими художницями, бо того потребувала його душа. Не як досвідчений художник а як людина, що почуває себе самотньо, він поспішав знайти застосування своїм невитраченим батьківським почуттям. Берман щиро бажав полегшити дівчатам життя і хвилювався за них більше, ніж за самого себе. Головною мрією Бермана було створення картини, яку б визнали справжнім шедевром. Але життя закінчувалося, а мрія так і залишалася мрією.
Хвороба поступово знесилювала Джонсі, і її думки вже зверталися не на те, як одужати, а як полегшити життя своїй подрузі та старому художнику. Джонсі стала відмовлятися від їжі, бо заробляти на неї було дуже важко. Вона вже не мала сумніву, що скоро вмре і навіть намітила коли: як за вікном впаде останній листок з виноградної лози. Була пізня осінь, вітер та дощ за вікном кімнати зривав все більше і більше виноградних листків, все менше і менше надій залишалося у Джонсі на одужання.
Але останній листок витримував будь-яку негоду і не хотів злітати. Своєю стійкістю він додавав дівчині наснаги до життя. Хвороба потроху відступила, і Джонсі одужала. Та тільки набагато пізніше вона дізналася, що останній листок був не на лозі, а на протилежній стіні. Намалював його старий Берман, який не хотів, щоб надія залишала дівчину.
Невдовзі Берман помер від запалення легень, адже малював листок під проливною зливою, але помер з почуттям, що його життя не пройшло марно, що він все ж таки встиг намалювати справжній шедевр — останній листок на стіні, який врятував життя юній дівчині. І нехай цей шедевр був не такий, як зазвичай, але він став значніший, ніж усі шедеври людства, разом узяті.