на дне моей жизни, на самом донышке захочется мне посидеть на солнышке, на теплом пенушке. и чтобы листва красовалась палая в наклонных лучах недалекого вечера. и пусть оно так, что морока немалая - твой век целиком, да об этом уж нечего. я думу свою без помехи подслушаю, черту подведу стариковскою палочкой: нет, все-таки нет, ничего, что по случаю я здесь побывал и отметился галочкой. самые высокие рассуждения, самые возвышенные картины в стихах твардовского отмечены скромностью, даже какой-то застенчивостью. неизбежный, казалось бы, пафос, поэтическая торжественность – производные от жанра философской лирики незаметно устраняются легкой шутливостью, мудрой усмешкой человека, не боящегося самоиронии. так, кажущаяся сентиментальность строк, на сыщенных словами с уменьшительно-ласкательными суффиксами: на дне моей жизни, на самом донышке. захочется мне посидеть на солнышке, на теплом пенушке, - устраняется официально – деловитыми, почти протокольными фразеологизмами «подвести черту», «отметиться галочкой». такой стилистический диссонанс придает легкую ироничность всему высказыванию,маскирует прорвавшуюся грусть и одновременно оттянет фольклорную основу начальных строк
Романтизм – це культурне явище, характерне для XVIII-XIX століть і поширене на території Європи. Як і кожне культурне явище, романтизм з’явився не на порожньому місці, а став результатом епохи, яка йому передувала. Як відомо, романтизму передувала епоха Просвітництва, якій були властиві раціоналізм і промислова революція. Мабуть, люди втомилися від раціонального і розумного погляду на життя і речі, а тому захотіли чогось більш яскравого і сильного з точки зору емоційності, через це й з’явився романтизм.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
на дне моей жизни, на самом донышке захочется мне посидеть на солнышке, на теплом пенушке. и чтобы листва красовалась палая в наклонных лучах недалекого вечера. и пусть оно так, что морока немалая - твой век целиком, да об этом уж нечего. я думу свою без помехи подслушаю, черту подведу стариковскою палочкой: нет, все-таки нет, ничего, что по случаю я здесь побывал и отметился галочкой. самые высокие рассуждения, самые возвышенные картины в стихах твардовского отмечены скромностью, даже какой-то застенчивостью. неизбежный, казалось бы, пафос, поэтическая торжественность – производные от жанра философской лирики незаметно устраняются легкой шутливостью, мудрой усмешкой человека, не боящегося самоиронии. так, кажущаяся сентиментальность строк, на сыщенных словами с уменьшительно-ласкательными суффиксами: на дне моей жизни, на самом донышке. захочется мне посидеть на солнышке, на теплом пенушке, - устраняется официально – деловитыми, почти протокольными фразеологизмами «подвести черту», «отметиться галочкой». такой стилистический диссонанс придает легкую ироничность всему высказыванию,маскирует прорвавшуюся грусть и одновременно оттянет фольклорную основу начальных строк
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.