Larning din u divonatiga past nazar bilan mensimay qaratar edi Bu mavzularda ilmiy yoki badiiy izlanishlar olib borish qattiq
ta'qib etilar. jodkorlar ayovsiz tanqid ostida qolardilar O'zbe
kiston Respublikasining Birinchi Prezidenti Islom Karimov o'zi
ning «Yuksak ma'naviyat yengilmas kuch» asarida ta'kidlaga
nidek: «Bularning barchasi zamirida sovet mafkurasiya xos bo'l
gan, odamzodni tarixiy xotira, Vatan tuyg'usidan judo qilishga
qaratilgan g'aradi intilishlar mujassam ekanini anglash, tushu
mish qiyin emas»> (92-bet) edi.
«Yetti zog'ora qissasi» asarini o'qir ekansiz, ona tilimia
o'zbek tilining qanchalar boy va shiraliligi, u orqali chizilgan
tabiat va inson manzaralarining naqadar tiniqligiga ham guvoh
bo'lasiz.
Muallithing badiiy mahoratini yuqoridagi mo'jaz hikoya ham
yaqqol ko'rsatib turibdi. Toshtemirning buvasi o'z bolaligidan
xotira bo'lib qolgan hodisani aytib berar ekan, biz unda bir emas,
bir necha insonning takrorlanmas xarakteri bilan tanishamia
Avvalo, do'nan otiga xuddi o'z jigaridek o'rganib-bog'lanib
qolgan bola Baxshilla qalbidagi jonivorlarga shafqat va muhab-
bat hissi o'quvchiga ham tezda yuqadi. Agar Do'nanga Baxshil
laning ko'zi bilan qaralsa, uning «ot emas, odam» ekaniga
bemalol ishonsa bo'ladi. Do'nanning uxlab yotgan egasini
chaqmoqchi bo'lgan ilon boshini majaqlashi ham, boshqa otlar
dek o'rta ariqdan suv ichib ketavermay, Toshloqdagi buloq suvi-
nigina ichishi ham, xuddi odamlarga o'xshab yo'lning o'ng
tomonidan yurishi ham shundan dalolat. Voqealar rivoji Baxshil
lani suygan otidan, otni esa boladan ajratish aslo mumkin emas
ligini ishonarli isbotlaydi. Inson va hayvonot olami, yaratilishi
dan ona tabiatning bir-birini to'ldiruvchi, bir-biriga nihoyatda
muhtoj farzandlari ekanini yana bir bor dildan his qilamiz.
Baxshilla kimdandir, masalan, akasidan o'ch olish maqsadida
yoxud kimgadir, masalan, dadasiga achchiq qilib ovqat yeyish-
dan bosh tortmaydi, aslo. Uning hikoyasida «Hech ovqat tila-
may qo'ydi tabiatim, ishtaham bo'g'ilib qoldi, uch kunda qiltiriq
bo'lib qoldim, oyim qo'rqib ketdilar, oʻzim ham» degan muhim
48​

Книга состоит из двух частей. Некоторые из рассказов повествуют о Маугли, о его жизни в джунглях среди диких зверей. В двухлетнем возрасте маленький сын дровосека теряется в джунглях. За ним по пятам рыщет хромой тигр Шер-Хан и хочет сделать его своей добычей. Ребёнок доползает до логовища волков. Отец и Мать волки принимают его в свою семью и защищают от Шер-Хана. Они называют его Маугли, что в переводе значит «лягушонок». На совете волчьей стаи медведь Балу, обучающий волчат закону джунглей, и чёрная пантера Багира, которая платит стае за то, чтобы она не выдала малыша на растерзание Шер-Хану, высказываются за то, чтобы Маугли было позволено жить среди волков.

Ум и смелость Маугли позволяют ему выжить и окрепнуть в сложных условиях жизни в джунглях. Его друзьями и покровителями становятся медведь Балу, Багира, удав Каа, вожак волчьей стаи Акело. В его жизни происходит множество приключений, он учится разговаривать на языке всех обитателей джунглей, и это не раз ему жизнь.

Однажды обезьяны Бандар-логи уносят мальчика в Холодные Логовища, разрушенный индусский город, выстроенный в джунглях несколько веков назад. Пока обезьяны несут его, передвигаясь по ветвям деревьев, Маугли просит коршуна проследить за тем, куда его уносят, и предупредить его друзей. Багира, Балу и Каа приходят мальчику на и от обезьян, которые забавляются с ним, как с игрушкой.

Через десять лет после прихода Маугли в джунгли вожак стаи Акело становится старым и не может больше покровительствовать своему любимцу. Многие волки ненавидят Маугли, потому что не могут выдерживать его взгляда и ощущают его необъяснимое превосходство. Шер-Хан ждёт подходящего момента, чтобы расправиться с Маугли. Тогда по совету Багиры Маугли приносит из деревни огонь. На Скале Совета волчьей стаи он демонстрирует зверям свою силу, подпаливает шкуру Шер-Хана, выступает в защиту Акело.

После этого он уходит из джунглей и идёт в деревню, к людям. Там одна женщина по имени Мессуа принимает его за своего некогда утащенного Шер-Ханом сына и даёт ему приют у себя в доме. Маугли учит человеческий язык, осваивается с образом жизни людей, а затем на несколько месяцев становится пастухом деревенского стада буйволов. Однажды он узнает от преданных ему волков, что Шер-Хан, уходивший в другую часть джунглей, чтобы залечить свои раны, вернулся. Тогда Маугли заманивает тигра в ловушку и направляет на него с двух сторон буйволиное стадо. Шер-Хан погибает. Прознавший о смерти тигра деревенский охотник желает сам получить за поимку Шер-Хана 100 рупий и хочет отнести его шкуру в деревню. Маугли не позволяет ему этого сделать. Тогда охотник называет его оборотнем, а Мессуа и её мужа колдунами. Маугли с тигриной шкурой скрывается в джунглях. Его названых родителей собираются сжечь. Маугли возвращается им скрыться и добраться до поселения англичан, у которых они могут попросить защиты. На деревню же Маугли насылает диких слонов, буйволов, оленей, и они вытаптывают все поля, разрушают дома, разгоняют стада, так что жители вынуждены покинуть своё прежнее место обитания и искать пристанища в каком-то другом месте.

После смерти Шер-Хана и разрушения деревни Маугли возвращается в джунгли, и живётся ему теперь особенно хорошо. Все признают за ним права хозяина и господина джунглей. Он растёт красивым, сильным и умным юношей.

Когда он достигает семнадцати лет, место обитания волков подвергается нападению диких рыжих собак долов. Каждая из них слабее волка, но они нападают полчищами, они голодны и убивают все живое на своём пути. Маугли вместе с Каа заманивает их в ловушку, состоящую из миллиардного роя диких пчёл и стремительной реки. Хитрость ему разделаться с большей частью не гостей. Затем волчья стая добивает оставшихся в живых и самых упрямых из них. Таким образом Маугли избавляет волков от верной гибели (если бы они решили без предварительных мер сражаться с долами) или от вынужденного переселения.

Наступает весна, и Маугли тянет к людям. Он прощается со своими друзьями и окончательно уходит туда, где теперь живёт Мессуа и её недавно родившийся ребёнок. Маугли встречает девушку, женится на ней и ведёт обычный для человеческого существа образ жизни, однако навсегда сохраняет в памяти первые свои годы, проведённые в джунглях, и образы верных друзей.

Найбільший внесок у справі перекладів поезій американського митця зробив В. Мисик, переклавши п’ятнадцять його віршів. Він звернувся до творів Лонґфелло на початку 30-х років минулого століття. Результати його праці високо оцінює Н. Куляса: «В. Мисик відходить від копіювання іншомовного синтаксису, фразеології, пише по-українськи, на основі власного життєвого і поетичного досвіду, малюючи задану автором оригіналу картину» [5; с.46]. Високий рівень відтворення оригіналу у Мисикових інтерпретаціях відзначає і Р. Зорівчак. Частина інтерпретованих поезій увійшла до збірки «Планета. Вибране» (1977), журналу «Всесвіт» (№8 за 1977 р.), 13 перекладів публікувалися у двотомному зібранні творів українського інтерпретатора (1983) та книзі «Захід і Схід. Переклади» (1990). Вірш Лонґфелло «День відійшов» як один із блискучих зразків скарбниці поетичного перекладу поміщений у книзі «Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі» (1995) — антології поетичного перекладу XI—XX віків, яку здійснено в Україні вперше.Слід додати, що у фонді В. Мисика Харківського літературного музею знаходиться його переклад з ЛонґсЬєлло російською мовою «Голландская картинка» (Вст. № 19273, РП 2771), два варіанти «Стріли і пісні» (Вст. №19272, РП 2770), перший з яких увійшов до двотомного зібрання творів поета (1983), а другий не друкувався; варіанти «Сільського коваля» із правками (Вст.№19274. РП 2772; Вст.№19275, РП 2773); фрагмент із вступу до «Пісні про Гайавату», який був опублікований вже після смерті В. Мисика («Всесвіт», №7,1987).Поезію «Самсон» переклав для українського читача Сава Голованівський і помістив (без останньої строфи) у збірку поезій «Синій птах» (1980), а також (вже повністю) у трьотомне зібрання творів (1981).Сонети Лонґфелло «Данте» та «Осінь» представлені в антології «Світовий сонет» Д. Павличка (1983), а також у №2 «Всесвіту» цього ж року.В, Колодій — автор перекладу «Стріли і пісні», що входить до його збірки «Братерство» (1985). Проте зіставлення цього перекладу з іншими інтерпретаціями вірша показує, що перекладач дещо відхиляється від змісту, додає від себе відсутні у першотворі образи.
Газета «Молодь України» від 2 червня 1985 року помістила вірш Лонґфелло «Дітям» у перекладі М. Грінчак.Серед наймолодших тлумачів поезії американського романтика — Марія Губко (1968—1995). її доля склалася трагічно, через чорнобильське лихо вона відійшла у вічність у віці 26 років, проте встигла заявити про себе як талановита поетеса і перекладач. Високе поцінування її таланту висловив Г. Кочур, наставник Творчої майстерні художнього перекладу, що входила до Творчого об’єднання перекладачів при СПУ, а також Д. Паламарчук, М. Коцюбинська, Д. Павличко, М. Стріха, П. Панч, В. Сухомлинський, М. Стельмах. , О. Гончар, О. Іванен-ко, Т. Коломієць та інші. Задумом М. Губко було укласти антологію американської поезії. Серед американських поетів у перекладному доробку поетеси — вірш Лонґфелло «Псалом життя» (збірка «Так навесні ридає талий сніг», 1936; «Всесвіт», №1, 1997).Поезія американського поета зацікавила і В. Кикотя — військового перекладача у країнах Африки, викладача у вузах Черкас. Для перекладу він вибрав дві поезії — «Стріла і пісні» та «Псалом життя» і помістив у книзі «Промені самотності» (1998) поряд з англійським варіантом.У колі інтерпретаторів поезії Лонґфелло й поет, багаторічний політв’язень І. Коваленко. У його поетичній збірці «Джерело» (1999) знаходимо переклад «Стріли і пісні», виконаний на Уралі під час ув’язнення. Він виявив високу трансляторську майстерність, максимально близько підійшов до першотвору, зберіг синтаксичну ідентичність двох перших строф, денотативне та конотативне значення лексем. Це одна з найкращих, на нашу думку, інтерпретацій «Стріли і пісні». Слід віддати належне і Н. Забілі, для якої характерне тонке проникнення у поетичну тканину першотвору, легкість і невимушеність вислову, відтворення смислових і ритмомелодійних особливостей.Н. Пасічник, перекладацький досвід якої охоплює 11 мов і лише з англійської 27 авторів, знайомить нас із