Лев толстой. кавказский пленник». бессмысленность и жестокость национальной вражды. жилин и костылин – кто из героев какие чувства вызвал в тебе? устное сообщение или отзыв о книге письме.
Жили были две подруги . Катя была всегда в форме - здоровая , счастливая ,любила заниматься спортом . А Вера была больной , не любила спорт , ела нездоровую пищу . При этом они были лучшими подругами .
Однажды они шли вместе в школу , и у Веры закружилась голова . Катя сказала вот видишь , это из-за того что ты плохо питаешься и совсем не занимаешься спортом . Ты хочешь все исправить? -сказала Катя..
Да !-ответила вера ..
Наследующий день девочки решили пойти в страну здоровья , в которой любят спорт , правильное питание и все что связано со здоровьем.
Вернувшись , Вера поняла что здоровье важно в жизни , это самая главная драгоценность , которым надо дорожить . Не зря говорят , здоровье - не за какие деньги не купишь ...
Я змалку,ще з 1-го класу почав читати книжки,це були казки,оповідання.І що було найцікавіше, я взагалі нічого не боявся,бо вчився із казок,що добро завжди перемагає зло.
В школі я пречудово вчився,памятав всі вірші.
Та все було б добре якби не одна історія:десь в жовтні 2017-го,тоді я з братом,сестрою і батьком подивилися вільм жахів "Закляття",там була настільки страшна сцена,що я аж навіть здригнувся,то було найстрашніше в моєму житті,натомість всі реготали.Тієї ночі мені наснився страшний сон із нав'язливими думками,що ніби коріння дерева обвивають змії,а навколо цього безглуздя---військо чудовиськ.Я прокинувся серед ночі,мені було страшно як ніколи.Але ще одна історія була перед цією,що я вам розповім просто зараз,слухайте:
Мені на тай час було всього навсього п'ять рочків,мене бабуся поклала спати,поруч з тією кімнатою,що була із їхньою.Тоді я ляг і заплющив очі,та ось чую,що хтось стукає у вікно,то був мій дядько Іван.Тоді я здригнувся.Далі я знов заплющив очі,щось шипіло,то хотіла вилізати маленька чорна гадюка із вазона,що лижав на тумбі біля дверей.Тоді я скрикнув:"Бабо,тут гадюка!".Бабуся прибігла,а гадюки тут якраз і не стало,ніби зайшла сама назад у горщик,тільки я не пам'ятаю,що то був за вазон,але точно у білому горшку.Після цього я заснув безтурботним сном.І вранці бабуся стала мене втішати.Але тоді ввечері бабуся вбила сапкою велику чорну гадюку з яйцями.Це була тільки одна історія,далі буде ще дві.Але пізніше,тепер послухаємо,що ж було після цього парадексу.Чи,щось змінилося далі в моєму житті?
Проце буде далі:
У шість років мати купила мені конструктор LEGO,я його навіть не бачив до цього моменту,про який я навіть не здогадувався.Мені тоді було шість.Я одразу за інструкцією,склав каток(машина для вирівнення асфальту) без сторонньої до .Від тоді я до 12-ти років складав LEGO по вихідних і у вільний час(коли ходив до школи).А влітку то взагалі щодня,сидівши по 3 години. Складав все нові й нові машини,навіть не роздумуючи,які вони мають бути.Перший конструктор---який був згаданий раніше.Далі 2 ескаватори,формула 1,інкасаторська машина,бойовий човник,воєнний гелікоптер і мотоцикл із "каляскою".Це перетворилось у моє хобі і мою найвищу зайнятість.Далі кнопковий телефон від якого в мени була залежність...Я пас корову в полі,й весь час грав у ньому ігри.Після цього ходив у музичну школу 4 роки і в другому класі я отримав похвальний лист.Тоді я був впевнений у собі,тму грав кожний екзамн на 9- ів.Я хочу подякувати своїй вчительці Чернієвич Тетяні Григорівні,що ставилася до моїх помилок у музичному творі чуйніше,ніж це робив Андрій Іванович.Далі два роки в музичній школі я вчився так:екзамени 8- ів,сольведжіо 4- ів.
На наступний рік я покинув музичну школу,бо добавилися нові предмети в загальноосвітній школі,тоді я вчився у 7 класі.Вчився з 3-7 клас навідмінно.Але ті погані думки не давали мені спокою вдень,вночі я спав,але потім почала докоряти совість.Я над тим якраз і задумався, але в мене були й добрі думки Божого змісту.Які допомагали мені.
Та от 31 серпня 2019 року я став безгрішним на один день,я тоді нічого не думав.Тільки пас корови і малював.Та якось зненацька вночі я почув страшний голос,бо я подумав про Армагедон,і почув:"Денисе,Денисе".Я накрився ковдрою і "промивав" пальцями від вуха пальцями,щоб нічого не почути від 3 до 6 ранку.І знов ті погані думки,знов,знов і знов...Але 2 лютого я поставив всі крапки над і.А також 7 лютого я остатчно все розкрив.І життя набрало нового оберту.І тепер я зрозумів у чому вся проблема:не потрібно возвиличуватися над усіма і не вихвалятися,зберігати спокій в житті й бути поміркованим,підюджувати людей до кращого.А я цього всього якраз і не робив,бо я думав лише про себе,а не про інших людей,яких я бачив.
Жили были две подруги . Катя была всегда в форме - здоровая , счастливая ,любила заниматься спортом . А Вера была больной , не любила спорт , ела нездоровую пищу . При этом они были лучшими подругами .
Однажды они шли вместе в школу , и у Веры закружилась голова . Катя сказала вот видишь , это из-за того что ты плохо питаешься и совсем не занимаешься спортом . Ты хочешь все исправить? -сказала Катя..
Да !-ответила вера ..
Наследующий день девочки решили пойти в страну здоровья , в которой любят спорт , правильное питание и все что связано со здоровьем.
Вернувшись , Вера поняла что здоровье важно в жизни , это самая главная драгоценность , которым надо дорожить . Не зря говорят , здоровье - не за какие деньги не купишь ...
можешь дать лучший ответ?
Объяснение:
Я змалку,ще з 1-го класу почав читати книжки,це були казки,оповідання.І що було найцікавіше, я взагалі нічого не боявся,бо вчився із казок,що добро завжди перемагає зло.
В школі я пречудово вчився,памятав всі вірші.
Та все було б добре якби не одна історія:десь в жовтні 2017-го,тоді я з братом,сестрою і батьком подивилися вільм жахів "Закляття",там була настільки страшна сцена,що я аж навіть здригнувся,то було найстрашніше в моєму житті,натомість всі реготали.Тієї ночі мені наснився страшний сон із нав'язливими думками,що ніби коріння дерева обвивають змії,а навколо цього безглуздя---військо чудовиськ.Я прокинувся серед ночі,мені було страшно як ніколи.Але ще одна історія була перед цією,що я вам розповім просто зараз,слухайте:
Мені на тай час було всього навсього п'ять рочків,мене бабуся поклала спати,поруч з тією кімнатою,що була із їхньою.Тоді я ляг і заплющив очі,та ось чую,що хтось стукає у вікно,то був мій дядько Іван.Тоді я здригнувся.Далі я знов заплющив очі,щось шипіло,то хотіла вилізати маленька чорна гадюка із вазона,що лижав на тумбі біля дверей.Тоді я скрикнув:"Бабо,тут гадюка!".Бабуся прибігла,а гадюки тут якраз і не стало,ніби зайшла сама назад у горщик,тільки я не пам'ятаю,що то був за вазон,але точно у білому горшку.Після цього я заснув безтурботним сном.І вранці бабуся стала мене втішати.Але тоді ввечері бабуся вбила сапкою велику чорну гадюку з яйцями.Це була тільки одна історія,далі буде ще дві.Але пізніше,тепер послухаємо,що ж було після цього парадексу.Чи,щось змінилося далі в моєму житті?
Проце буде далі:
У шість років мати купила мені конструктор LEGO,я його навіть не бачив до цього моменту,про який я навіть не здогадувався.Мені тоді було шість.Я одразу за інструкцією,склав каток(машина для вирівнення асфальту) без сторонньої до .Від тоді я до 12-ти років складав LEGO по вихідних і у вільний час(коли ходив до школи).А влітку то взагалі щодня,сидівши по 3 години. Складав все нові й нові машини,навіть не роздумуючи,які вони мають бути.Перший конструктор---який був згаданий раніше.Далі 2 ескаватори,формула 1,інкасаторська машина,бойовий човник,воєнний гелікоптер і мотоцикл із "каляскою".Це перетворилось у моє хобі і мою найвищу зайнятість.Далі кнопковий телефон від якого в мени була залежність...Я пас корову в полі,й весь час грав у ньому ігри.Після цього ходив у музичну школу 4 роки і в другому класі я отримав похвальний лист.Тоді я був впевнений у собі,тму грав кожний екзамн на 9- ів.Я хочу подякувати своїй вчительці Чернієвич Тетяні Григорівні,що ставилася до моїх помилок у музичному творі чуйніше,ніж це робив Андрій Іванович.Далі два роки в музичній школі я вчився так:екзамени 8- ів,сольведжіо 4- ів.
На наступний рік я покинув музичну школу,бо добавилися нові предмети в загальноосвітній школі,тоді я вчився у 7 класі.Вчився з 3-7 клас навідмінно.Але ті погані думки не давали мені спокою вдень,вночі я спав,але потім почала докоряти совість.Я над тим якраз і задумався, але в мене були й добрі думки Божого змісту.Які допомагали мені.
Та от 31 серпня 2019 року я став безгрішним на один день,я тоді нічого не думав.Тільки пас корови і малював.Та якось зненацька вночі я почув страшний голос,бо я подумав про Армагедон,і почув:"Денисе,Денисе".Я накрився ковдрою і "промивав" пальцями від вуха пальцями,щоб нічого не почути від 3 до 6 ранку.І знов ті погані думки,знов,знов і знов...Але 2 лютого я поставив всі крапки над і.А також 7 лютого я остатчно все розкрив.І життя набрало нового оберту.І тепер я зрозумів у чому вся проблема:не потрібно возвиличуватися над усіма і не вихвалятися,зберігати спокій в житті й бути поміркованим,підюджувати людей до кращого.А я цього всього якраз і не робив,бо я думав лише про себе,а не про інших людей,яких я бачив.