Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.
У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим
канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).
Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.
Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).
Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.
Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.
Жалок тот,кто живёт без идеала. Во-первых,у каждого человека должен быть свой идеал иначе этому человеку будет не к чему стремится.Даже,если у него есть цель без должностного понятия идеала будет худо,ведь что-то может не срастись в вашей мечте. Во-вторых,человеку,видящему свой идеал тоже может быть не просто даже если он у него есть не факт,что всё "будет идти как по маслу".Идеалы тоже обманчивы.Сегодня он твой идеал,а потом совершенно другой,поэтому и долго выбирать и затягивать с выбором не нужно,чтобы не встретить трудности на своём жизненном пути. В-третьих,каждый человек по своему идеален,мы даже не подозревая можем являться идеалами друг-другу,но почему?С разных сторон мы видим кого-то лучше других и не редко приходит мысли:"Вау!Он такой...мой идеал!".Мы часто меняем своё мнение не только о себе,но и о других,поэтому нам нужна концентрация и не задумывайтесь над том,что если вы чей-то идеал нужно что-то делать,чтобы не подвести кого-то... Я считаю,что каждый человек по своему уникален и не нужно зацикливаться на ком-то ведь мы можем поставить этого человека в весьма неудобное положение,поэтому пристально не стоит наблюдать за ним,лучше усовершенствуйтесь сами!
Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.
У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим
канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).
Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.
Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).
Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.
Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.
Во-первых,у каждого человека должен быть свой идеал иначе этому человеку будет не к чему стремится.Даже,если у него есть цель без должностного понятия идеала будет худо,ведь что-то может не срастись в вашей мечте.
Во-вторых,человеку,видящему свой идеал тоже может быть не просто даже если он у него есть не факт,что всё "будет идти как по маслу".Идеалы тоже обманчивы.Сегодня он твой идеал,а потом совершенно другой,поэтому и долго выбирать и затягивать с выбором не нужно,чтобы не встретить трудности на своём жизненном пути.
В-третьих,каждый человек по своему идеален,мы даже не подозревая можем являться идеалами друг-другу,но почему?С разных сторон мы видим кого-то лучше других и не редко приходит мысли:"Вау!Он такой...мой идеал!".Мы часто меняем своё мнение не только о себе,но и о других,поэтому нам нужна концентрация и не задумывайтесь над том,что если вы чей-то идеал нужно что-то делать,чтобы не подвести кого-то...
Я считаю,что каждый человек по своему уникален и не нужно зацикливаться на ком-то ведь мы можем поставить этого человека в весьма неудобное положение,поэтому пристально не стоит наблюдать за ним,лучше усовершенствуйтесь сами!