Бабка была уже совсем старая, широкая и грузная. Зять вечно был недоволен свекровью. Дочь и внук также считали её лишней в их семье.
Бабка вставала раньше всех, готовила завтрак, а затем будила всех домочадцев. Все разбегались по своим делам, дочь перед уходом давала наставления матери.
Целый день бабка занималась по хозяйству, а иногда брала спицы и начинала вязать. Когда внук приходил со школы, старушка тут же накрывала ему на стол. В разговоре с внуком бабка давала ему наставления. Она просила Борьку уважать и в старости не бросать родителей.
После обеда Борька учил бабку грамоте. Она старательно выводила в тетрадке буквы. Затем внук убегал во двор гулять с ребятами.
Как-то к Борьке пришел товарищ, он вежливо поздоровался с бабушкой. Борька же проявил к бабке неуважение и сказал, что здороваться с ней не обязательно. Товарищ ответил ему, что в их семье бабушка главный человек, и её никто не обижает.
Перед праздником бабка допоздна возилась на кухне. А утром поздравляла своих родных и дарила им связанные ею носки и шарфы. Когда в дом приходили гости, она наряжалась и сидела за столом. Дочь и зять делали вид, что в их доме её уважают. Однако, после того, как гости расходились, они начинали вычитывать бабку.
Вскоре бабку похоронили. У неё в сундуке дочь и зять нашли связанные для них вещи, а для внука она оставила кулёк с леденцами. Борька очень расстроился, ему не хватало бабки. Ложась спать он подумал, что завтра бабка уже не придёт его будить.
Мавка не схилилася перед силою обставин, не звикла до образ. Якщо в розмові з матір’ю вона стримується, вислуховує дорікання і не відповідає на образу, розуміючи, що не може змінити поглядів старої жінки, то в розмові з Лукашем вона рішуче відкидає забобонні погляди на відносини юнака і дівчини, що, мовляв, останній” «не годиться» першій говорити про своє кохання. Мавка боронить своє і Лукашеве щастя, переходячи від стриманості до рішучого наступу, від прохання до вимоги, від хвилинного розпачу до раптового вибуху.”
Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те. що не вмирає.
Безсмертним, невмирущим у її серці був огонь палкої любові і пристрасної віри в можливість людського щастя, у неодмінну перемогу волелюбних принципів.
Мавка відзначається пристрасною любов’ю до життя у всіх його проявах. «Не руш! Не ріж! Не убивай!» — з такими словами звернулася Мавка до Лукаша під час їх першої зустрічі в лісі. Вона ніби прийшла в світ, щоб стримувати інших від негідних вчинків, навчати цінити і поважати життя. Мавка захищає від сокири
Лукаша молоде деревце, подаючи натомість «чималу суху деревину», захищає на якусь мить шматочок ще не завмерлого в своїй достиглості жита. Природа в її сприйманні — то безліч живих істот, здатних говорити, виявляти свої почуття, бути вірними або зрадливими; їхні стосунки між собою Мавка часто переносить у площину людських взаємовідносин. «Німого в лісі в нас нема нічого», — каже вона Лукашеві, навчаючи його розуміти особливу мову природи. Але Мавка любить не просто собі життя, а повноту життя, що далеко зиходить за рамки природи. Захоплюючись ніжністю берези, вона говорить, що та занадто смутна, бліда, журлива. Такими ж неприємними для неї були шорсткість вільхи, постійний незрозумілий страх осики, задирливість дикої рожі, хизування вродою калини, підкреслена гордовитість клена тощо. Краса характеру Мавки особливо проявляється у її боротьбі за Лукаша, за цвіт його душі, проти впливу на нього власницької моралі. В тій боротьбі ми невідступно на стороні Мавки, бо бачимо в ній не тільки глибоку моральність позиції героїні, а й благородство мети, в ім’я якої вона ведеться. В ході боротьби гартувався характер Мавки, збагачувався її духовний світ, змінювалась вона сама.
Бабка была уже совсем старая, широкая и грузная. Зять вечно был недоволен свекровью. Дочь и внук также считали её лишней в их семье.
Бабка вставала раньше всех, готовила завтрак, а затем будила всех домочадцев. Все разбегались по своим делам, дочь перед уходом давала наставления матери.
Целый день бабка занималась по хозяйству, а иногда брала спицы и начинала вязать. Когда внук приходил со школы, старушка тут же накрывала ему на стол. В разговоре с внуком бабка давала ему наставления. Она просила Борьку уважать и в старости не бросать родителей.
После обеда Борька учил бабку грамоте. Она старательно выводила в тетрадке буквы. Затем внук убегал во двор гулять с ребятами.
Как-то к Борьке пришел товарищ, он вежливо поздоровался с бабушкой. Борька же проявил к бабке неуважение и сказал, что здороваться с ней не обязательно. Товарищ ответил ему, что в их семье бабушка главный человек, и её никто не обижает.
Перед праздником бабка допоздна возилась на кухне. А утром поздравляла своих родных и дарила им связанные ею носки и шарфы. Когда в дом приходили гости, она наряжалась и сидела за столом. Дочь и зять делали вид, что в их доме её уважают. Однако, после того, как гости расходились, они начинали вычитывать бабку.
Вскоре бабку похоронили. У неё в сундуке дочь и зять нашли связанные для них вещи, а для внука она оставила кулёк с леденцами. Борька очень расстроился, ему не хватало бабки. Ложась спать он подумал, что завтра бабка уже не придёт его будить.
Подробнее - на -
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те. що не вмирає.
Безсмертним, невмирущим у її серці був огонь палкої любові і пристрасної віри в можливість людського щастя, у неодмінну перемогу волелюбних принципів.
Мавка відзначається пристрасною любов’ю до життя у всіх його проявах. «Не руш! Не ріж! Не убивай!» — з такими словами звернулася Мавка до Лукаша під час їх першої зустрічі в лісі. Вона ніби прийшла в світ, щоб стримувати інших від негідних вчинків, навчати цінити і поважати життя. Мавка захищає від сокири
Лукаша молоде деревце, подаючи натомість «чималу суху деревину», захищає на якусь мить шматочок ще не завмерлого в своїй достиглості жита. Природа в її сприйманні — то безліч живих істот, здатних говорити, виявляти свої почуття, бути вірними або зрадливими; їхні стосунки між собою Мавка часто переносить у площину людських взаємовідносин. «Німого в лісі в нас нема нічого», — каже вона Лукашеві, навчаючи його розуміти особливу мову природи. Але Мавка любить не просто собі життя, а повноту життя, що далеко зиходить за рамки природи. Захоплюючись ніжністю берези, вона говорить, що та занадто смутна, бліда, журлива. Такими ж неприємними для неї були шорсткість вільхи, постійний незрозумілий страх осики, задирливість дикої рожі, хизування вродою калини, підкреслена гордовитість клена тощо.
Краса характеру Мавки особливо проявляється у її боротьбі за Лукаша, за цвіт його душі, проти впливу на нього власницької моралі. В тій боротьбі ми невідступно на стороні Мавки, бо бачимо в ній не тільки глибоку моральність позиції героїні, а й благородство мети, в ім’я якої вона ведеться. В ході боротьби гартувався характер Мавки, збагачувався її духовний світ, змінювалась вона сама.