Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
,,Девочка и Соловей,, Жила-была одна девочка. Как-то раз пошла она в лес, да и заплутала. Сидит девочка на пенёчке и плачит, а мимо пролетала стайка соловьёв. Один из них увидел что девочка плачит, жалко ему её стало, он и спустился к ней. Подлетел поближе и спрашивает:,, Девочка, а девочка, что-же ты плачешь?",-она отвечает:,,Ах Соловей, как же мне не плакать? Пошла одна в лес и заблудилась, а дарогу домой позабыла". Как тут горю не Взлетел Соловей и кричит что-бы девочка за ним бежала. Вот и дом родной виден. Отблагадарила девочка Соловья как следует и на всю жизнь запомнила что друг познаётся в биде.
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
Объяснение:
СДЕЛАЙОТВЕТ ЛУЧШИМЖила-была одна девочка. Как-то раз пошла она в лес, да и заплутала. Сидит девочка на пенёчке и плачит, а мимо пролетала стайка соловьёв.
Один из них увидел что девочка плачит, жалко ему её стало, он и спустился к ней.
Подлетел поближе и спрашивает:,, Девочка, а девочка, что-же ты плачешь?",-она отвечает:,,Ах Соловей, как же мне не плакать? Пошла одна в лес и заблудилась, а дарогу домой позабыла".
Как тут горю не Взлетел Соловей и кричит что-бы девочка за ним бежала. Вот и дом родной виден.
Отблагадарила девочка Соловья как следует и на всю жизнь запомнила что друг познаётся в биде.