Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ххі сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. то ж чи не є це свідченням того, що людина не вчиться на власних помилках, вона не може досягнути апогею розвитку не покінчивши з тими аморальними якостями характеру, які наштовхують її на нерозумні вчинки? чи ж нема у нас сьогодні таких журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі? думаю, особливо багато їх серед українського народу, інакше ми б давно жили мирно і не так убого, у нас не розвивалися б такі дефекти, як алкоголізм, наркоманія, маніпуляція громадськістю, тотальний обман і дезінформація, вивищування псевдоцінностей, нав’язування не властивих нашому менталітетові стереотипів поведінки. і політикам, і науковцям і сучасним «письменникам-штампістам» є чого повчитися у світових класиків літератури. у мольєра, наприклад, - стриманості, доброчесності: «серйозна людина повинна стояти понад усякі образи; найкраща відповідь на них – стриманість і терпіння». сучасні письменники повинні навчитися писати як мольєр, акцентувати увагу на моральних цінностях людини, а не на швидкоплинних матеріальних благах чи насолодах для тіла. література має пробуджувати бажання бути кращим, а не задовольняти низькі тваринні інстинкти. не гедонізм має бути метою літератури, а дидактизм (пророкування, повчання).
