Образ Павлуся «За сестрою» — втілення героїзму, він відважний лицар та герой. Цитатна характеристика Павлуся розкриває його риси характеру. «За сестрою» характеристика Павлуся Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. План-характеристики Павлуся з твору «За сестрою» 1. Павлусь — козацький нащадок. 2. Прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. Засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. Відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. Допитливість, здатність Павлуся до науки, його товариський характер. 6. Твердість у вірі. 7. Співчуття до невільників, волелюбність. 8. Блискучий план врятування сестри. 9. Любов до рідного краю. 10. Вірність даному слову. А. Чайковський «За сестрою» характеристика Павлуся Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Роман начинается ворчливой речью молодого дворянина евгения онегина, посвящённой болезни его дядюшки, вынудившей его покинуть петербург и отправиться к одру больного, чтобы проститься с ним. обозначив таким образом завязку, автор посвящает первую главу рассказу о происхождении, семье, жизни своего героя до получения известия о болезни родственника. повествование ведётся от имени безымянного автора, представившегося добрым приятелем онегина. сам образ автора — повествователя и одновременно «героя» романа — уникальный образ. евгений родилсяв петербурге, в семье типичного дворянина своего времени. онегин получил типичное для многих дворян воспитание. пушкин подчеркивает, что воспитание евгения типично для человека его среды (дворянина, которым с детства занимались учителя-иностранцы) . жизнь онегина в петербурге была полна любовными интригами и светскими развлечениями, но в этой постоянной череде забав не было места искренним чувствам, что героя к состоянию внутреннего разлада, пустоты, скуки. евгений уезжает к дяде, и теперь ему предстоит скука в деревне. по прибытии оказывается, что дядя умер, а евгений стал его наследником. онегин поселяется в деревне, но и здесь его одолевает хандра. соседом онегина оказывается приехавший из германии восемнадцатилетний владимир ленский, поэт-романтик. ленский и онегин сходятся. ленский влюблен в ольгу ларину, дочь помещика. на всегда весёлую ольгу не похожа её задумчивая сестра татьяна. ольга, красивая внешне, лишена внутреннего содержания, что замечает онегин: «неужто ты влюблен в меньшую? — а что? — я выбрал бы другую, когда б я был, как ты, поэт. в чертах у ольги жизни нет. » встретив онегина, татьяна влюбляется в него и пишет ему письмо. однако онегин отвергает её: он не ищет спокойной семейной жизни. ленский и онегин приглашены к лариным. онегин не рад этому приглашению, но ленский уговаривает его поехать. на обеде у лариных онегин, дабы заставить ленского ревновать, неожиданно начинает ухаживать за ольгой. ленский вызывает его на дуэль. поединок заканчивается смертью ленского, и онегин уезжает из деревни. через два года он появляется в москве и встречает татьяну. она важная , жена князя. онегин воспылал к ней любовью, но на этот раз был отвергнут уже он, несмотря на то, что татьяна так же любит его, но хочет остаться верной мужу.
