Господь Ісус Христос нерідко проповідував Євангельське вчення у формі алегоричних оповідань, для яких брав приклади з природи або сучасного суспільного життя. Такі розповіді отримали найменування притч. Хоча притчі були відомі ще в старозавітні часи (2 Пар. 12, 1-6), особливу досконалість і красу вони отримали в устах Боголюдини. У тому, що Господь говорив притчами, св. Матвій бачить виконання пророцтва Асафа: "Відкрию уста свої приказкою" (Пс. 77:2). Хоча Асаф говорив це про себе, але, як пророк, він служив прообразом Месії, що видно з таких слів того ж вірша: "Скажу, нехай стародавні" що, власне, личить тільки Месії Всезнаючий, а не смертній людині. Сокровенні таємниці Царства Божа відомі, звичайно, лише ипостасное Премудрості Божої.
У тому, що Господь говорив притчами, св. Матвій бачить виконання пророцтва Асафа: "Відкрию уста свої приказкою" (Пс. 77:2). Хоча Асаф говорив це про себе, але, як пророк, він служив прообразом Месії, що видно з таких слів того ж вірша: "Скажу, нехай стародавні" що, власне, личить тільки Месії Всезнаючий, а не смертній людині. Сокровенні таємниці Царства Божа відомі, звичайно, лише ипостасное Премудрості Божої.