М. Ю Лермонтов "Утёс", " На севере диком стоит одиноко... " Как вы думаете, для чего в стихотворении "На севере диком стоит одиноко..." с образом сосны показания образ пальмы?
Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Прости, не сильно компетентен в таком интересном вопросе, но мои первые кандидаты - это Воланд и Иешуа. Но, видишь ли, тут такая петрушка: они как бы больше смотрят со стороны на все происходящее, поэтому даже не знаю...
Но другого никого не могу назвать: Маргарита - одержима какой-то неестественной, жуткой любовью к мастеру, и вообще душу сатане продает. За мастера уж молчу-тот и роман-то свой написал по Воландовой указке. Свита Воланда - все подневольные и несчастные. Чиновники все со своими заморочками, глупостями, страхами и грешками (их тоже очень жаль)... Кого еще забыл? В общем, вопрос более чем интересный.
Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Объяснение:
Прости, не сильно компетентен в таком интересном вопросе, но мои первые кандидаты - это Воланд и Иешуа. Но, видишь ли, тут такая петрушка: они как бы больше смотрят со стороны на все происходящее, поэтому даже не знаю...
Но другого никого не могу назвать: Маргарита - одержима какой-то неестественной, жуткой любовью к мастеру, и вообще душу сатане продает. За мастера уж молчу-тот и роман-то свой написал по Воландовой указке. Свита Воланда - все подневольные и несчастные. Чиновники все со своими заморочками, глупостями, страхами и грешками (их тоже очень жаль)... Кого еще забыл? В общем, вопрос более чем интересный.