Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл.
Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу — запроваджував елементи тоді ще нової науки — криміналістики.
Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його героя Шерлока Холмса — одного з найбільш популярних персонажів детективного жанру.
Для Шерлока Холмса кожний злочин — це ніби своєрідна математична задача з кількома невідомими — злочинцями. І розв'язати цю задачу для Холмса означає знешкодити їх, для чого він і використовує свій дедуктивний метод. «Елементарно, Ватсон», — ми не раз чуємо це відоме висловлювання Холмса, але за цією елементарністю стоїть глибоке напруження розуму й волі.
«Усе життя — це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати по одному ланцюжку. Перед тим як звернутися до моральних та інтелек-туальних сторін справи, які являють собою найбільші труднощі, хай дослідник почне з рішення більш простих завдань. А все це разом підкаже розумному ігачеві правильні висновки», — зауважує Холмс. У цьому й полягає сутність його методу.
Ива́н Алексе́евич Бу́нин (10 (22) октября 1870 года, Воронеж, Воронежская губерния, Российская империя — 8 ноября 1953, Париж, Франция) — русский писатель, поэт и переводчик, лауреат Нобелевской премии по литературе 1933 года.Будучи представителем обедневшей дворянской семьи, Бунин рано начал самостоятельную жизнь; в юношеские годы работал в газетах, канцеляриях, много странствовал. Первым из опубликованных произведений Бунина стало стихотворение «Над могилой С. Я. Надсона» (1887); первый стихотворный сборник вышел в свет в 1891 году в Орле. В 1903 году получил Пушкинскую премию за книгу «Листопад» и перевод «Песни о Гайавате»; в 1909 году был повторно удостоен этой награды за 3-й и 4-й тома Собрания сочинений. В 1909 году избран почётным академиком по разряду изящной словесности Императорской Санкт-Петербургской академии наук. В 1920 году эмигрировал во Францию.Автор романа «Жизнь Арсеньева», повестей «Суходол», «Деревня», «Митина любовь», рассказов «Господин из Сан-Франциско» (1914-15), «Лёгкое дыхание», «Антоновские яблоки» (1900), дневниковых записей «Окаянные дни» (1918-20), «Солнечный удар» (1925), сборника рассказов «Тёмные аллеи»(1937—1945 и 1953) и других произведений.В 1933 году Иван Бунин — первый из русских писателей — стал лауреатом Нобелевской премии по литературе за «строгое мастерство, с которым он развивает традиции русской классической прозы».Скончался в 1953 году, похоронен на кладбище Сент-Женевьев-де-Буа.
Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл.
Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу — запроваджував елементи тоді ще нової науки — криміналістики.
Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його героя Шерлока Холмса — одного з найбільш популярних персонажів детективного жанру.
Для Шерлока Холмса кожний злочин — це ніби своєрідна математична задача з кількома невідомими — злочинцями. І розв'язати цю задачу для Холмса означає знешкодити їх, для чого він і використовує свій дедуктивний метод. «Елементарно, Ватсон», — ми не раз чуємо це відоме висловлювання Холмса, але за цією елементарністю стоїть глибоке напруження розуму й волі.
«Усе життя — це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати по одному ланцюжку. Перед тим як звернутися до моральних та інтелек-туальних сторін справи, які являють собою найбільші труднощі, хай дослідник почне з рішення більш простих завдань. А все це разом підкаже розумному ігачеві правильні висновки», — зауважує Холмс. У цьому й полягає сутність його методу.
Объяснение:
Ива́н Алексе́евич Бу́нин (10 (22) октября 1870 года, Воронеж, Воронежская губерния, Российская империя — 8 ноября 1953, Париж, Франция) — русский писатель, поэт и переводчик, лауреат Нобелевской премии по литературе 1933 года.Будучи представителем обедневшей дворянской семьи, Бунин рано начал самостоятельную жизнь; в юношеские годы работал в газетах, канцеляриях, много странствовал. Первым из опубликованных произведений Бунина стало стихотворение «Над могилой С. Я. Надсона» (1887); первый стихотворный сборник вышел в свет в 1891 году в Орле. В 1903 году получил Пушкинскую премию за книгу «Листопад» и перевод «Песни о Гайавате»; в 1909 году был повторно удостоен этой награды за 3-й и 4-й тома Собрания сочинений. В 1909 году избран почётным академиком по разряду изящной словесности Императорской Санкт-Петербургской академии наук. В 1920 году эмигрировал во Францию.Автор романа «Жизнь Арсеньева», повестей «Суходол», «Деревня», «Митина любовь», рассказов «Господин из Сан-Франциско» (1914-15), «Лёгкое дыхание», «Антоновские яблоки» (1900), дневниковых записей «Окаянные дни» (1918-20), «Солнечный удар» (1925), сборника рассказов «Тёмные аллеи»(1937—1945 и 1953) и других произведений.В 1933 году Иван Бунин — первый из русских писателей — стал лауреатом Нобелевской премии по литературе за «строгое мастерство, с которым он развивает традиции русской классической прозы».Скончался в 1953 году, похоронен на кладбище Сент-Женевьев-де-Буа.