Мертвые души. Стратегия РАФТ.
1) Роль-Манилов.
2)Аудитория -перед Коробочкой.
3)Форма-монолог.
4)Тема- продажа "мертвых" душ

от лица Манилова, рассказать Коробочке Про деловое предложение Чичикова,

соблюдая речевые особенности Манилова. Кстати можно коротко, просто монолог.

У каждого человека есть любимый уголок, где можно отдохнуть, собраться с мыслями, полюбоваться красотой природы. У одних это – лес, у других – парк или сквер...А я хочу рассказать о водохранилище Бугурусланской компрессорно-насосной станции. Людей там почти не бывает, кругом – тишина и покой...Я нашёл одно глухое местечко, известное мне одному. Берег там зарос травой и кустарником, но всё же есть небольшой проход. Когда идёшь по этому узкому коридору, то кажется, что двигаешься по дну таинственного ущелья, ограниченного с двух сторон зелёной стеной. А впереди виднеется вода... Она прозрачная, но здесь глубоко: сделаешь несколько шагов – и дно уходит из-под ног...В сухую солнечную погоду приятно полежать на галечном берегу и полюбоваться синим небом. Зрелище настолько завораживает, что возникает нереальное ощущение, будто ты, гонимый ветром, плывёшь по бескрайнему небу... А вода приливает, окутывая ноги тонким слоем песка... Несколько раз я засыпал на берегу, а когда просыпался – песок был везде, даже на лице. Между берегами – совсем небольшое расстояние. Но грунт под водой – ненадёжный, илистый. Поэтому приходится купаться и нырять около берега. Несколько раз я доставал со дна ржавые монетки. Я их тщательно очистил и храню как трофей...Рядом с водохранилищем находится наша дача. Мы приезжаем сюда отдыхать всей семьёй. Около берега мы с папой посадили яблоньку. Сейчас она плодоносит. Когда становится так жарко, что не хочется даже купаться, приятно укрыться под раскидистым деревцем и помечтать...К сожалению, летняя засуха и чрезмерное откачивание воды для полива осушают водохранилище. Но весной, после половодья, оно пополняет свои воды, как кактусы в пустыне после дождя... 

Тарас Григорович Шевченко – найвідоміший український письменник та громадський діяч. Він завжди писав правду і висловлював свою думку незалежно від обставин та незважаючи на наслідки. На мою думку причиною цієї безстрашності було  те, що Шевченко народився кріпаком і майже усе життя провів у неволі, тому йому вже не було чого боятися і заради кого мовчати. Слова геніального письменника були актуальними і через сотні років.Кажуть, щоб зрозуміти народ треба самому прожити його історію. Жоден із тих, хто писав про Україну не зміг так щиро і відверто розкрити душу народу, тому що це все одно що написати про смак страви , яку ти ніколи не куштував. Так, можливо тобі розказували про неї, ти її бачив, знаєш окремі смаки продуктів…Але це не може замінити особистого знайомства з нею. Так само і з народом та його менталітетом. Навіть якщо змінюються століття і «декорації», люди залишаються тими самими, а значить і мислять вони однаково.Шевченко писав про красоту природи, про війну, про кохання та про життя українського народу. Звичайно самі по собі слова не можуть змінити нічого, але коли людина пише про те, що знає на особистому досвіді і вкладає у твори свою душу, тоді ці рядки однозначно проникають до самого сокровенного і закарбовуються у пам’яті назавжди. Вірші написані «з душею» можуть змінювати, спонукати до дій.В часи Кобзаря, коли йшла запекла боротьба за українську самосвідомість, за нашу рідну мову і, в якійсь мірі, за майбутню незалежність, Шевченко був саме тим лідером і поводирем для народу, який допоміг зберегти націю. А зараз слова кріпака підіймають Україну і не тільки. Його слова: «…вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров'ю волю окропіте…», я вважаю гаслом нашого народу, мого народу. І маю надію, що у майбутньому ми дійсно будемо  «в сім'ї вольній, новій» згадувати з вдячністю ту людину, яка навіть після смерті продовжує піклуватися про свій народ. Своїми могутніми, вільними від упередження та страху думками, які він вилив на папері.У наших серцях Шевченко буде жити вічно, тому  що саме він допоміг зберегти Україну.