Мещанин во дворянстве"
1. В чём особенность жанра «комедия - балет»? 2. Что такое « тщеславие»? 3. Почему именно этот порок высмеивает автор? 4. В каких ещё произведениях тщеславие лежит в основе конфликта? 5. Какие сословия показаны в комедии? 6. Что становится объектом сатирического изображения? 7. Какими характеризуется главный герой? 8. Можно ли поощрить желание Журдена учиться? Зачем он учится и учится ли вообще? 9. Почему Журден оказывается в комических ситуациях? 10. Только ли смешон этот персонаж? 11. Каковы для Журдена последствия его стремления стать дворянином? 12. Найдите в данной комедии черты классицизма. 13. Сравните комедию «Мещанин во дворянстве» с комедией Д.И. Фонвизина «Недоросль». В чём сходство и в чём различие мольеровских и фонвизинских учителей?

– Доброго дня, Джуліє.
– Добрий день.
– Можете нам розповісти про вашу зустріч з Іваном?
– Так. Я зустрілася з ним у Альпійському лісі, ми обоє втекли з концтаборів. Я зовсім не знала, куди іти і він мене врятував він німців.
– Зрозуміло, а тепер питання, яке турбує все населення. Як же він загинув?
– Він помер, рятуючи мене від собак... Вони бігли за нами і в один момент наблизилися до нас і Іван, рятуючи мене, штовхнув у бік. Пси його загризли, а я вижила...
– Ми співчуваємо... І що ви робили потім?
– Далі я написала лист його батькам і розповіла усе, що зі мною та Іваном сталося за цей час.
– Дякуємо вам, до побачення!
– До зустрічі.

Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова