О Матерях можно рассказывать бесконечно. Уже несколько недель город был обложен тесным кольцом врагов, закованных в железо; по ночам зажигались костры, и огонь смотрел из черной тьмы на стены города множеством красных глаз — они пылали злорадно, и это подстерегающее горение вызывало в осажденном городе мрачные думы. Со стен видели, как всё теснее сжималась петля врагов, как мелькают вкруг огней их черные тени; было слышно ржание сытых лошадей, доносился звон оружия, громкий хохот, раздавались веселые песни людей, уверенных в победе, — а что мучительнее слышать, чем смех и песни врага? Все ручьи, питавшие город водою, враги забросали трупами, они выжгли виноградники вокруг стен, вытоптали поля, вырубили сады — город был открыт со всех сторон, и почти каждый день пушки и мушкеты врагов осыпали его чугуном и свинцом. По узким улицам города угрюмо шагали отряды солдат, истомленных боями, полуголодных; из окон домов изливались стоны раненых, крики бреда, молитвы женщин и плач детей. Разговаривали подавленно, вполголоса и, останавливая на полуслове речь друг друга, напряженно вслушивались — не идут ли на приступ враги? Особенно невыносимой
Кохання завжди оспівувалось у творах митців. Шекспір, який жив у Єлизаветинську епоху, за часів правління королеви Єлизавети І. Найвидатніший драматург Англії усіх часів написав драму Ромео і Джульєтта у 1595 році. Це перший етап творчості Шекспіра. Тоді він писав в основному ліричні комедії.Драматург будував сюжет на основі старовинної легенди XIV ст. Події відбуваються в Італії, у місті Вероні. Шекспір чудово знав звичаї й побут італійців, тому докладно їх описував в драмі. Він описав як жило суспільство. Було багато свят, маскарадів, балів та танців. Рівноправ'я жінок з чоловіками звісно ж не було. Чоловіки мало працювало, основна робота робилась жінками. Проте чоловіки мали головний і святий обов'язок - захист батьківщини та честі роду. В місті був правитель - князь, який керував справами та розпоряджався людськими долями.Великий авторитет мала церква, в завдання якої входило в тому числі підтримування порядку та спокою.У Вероні існувало дві великі родини - Капулетті й Монтеккі. Між ними була давня ворожнеча, яка не була простою сваркою. Тоді вважалось за норму ненавидіти представника ворожого роду, бажати йому смерті.Ця ворожнеча поширилась на все місто, яке розділилось на дві сторони. По місті відбуваються часті зіткнення між прибічниками обох родин.Одна з головних героїв Джульєтта походить з сім'ї Капулетті. Їй всього тринадцять. Вона весела щира дівчина яка підкорялась волі батьків, які хотіли одружити її з Парісом, якого вона не любила.Одного разу вона зустріла юного Ромео. Це перевернуло її життя і неминуче поставило в конфлікт з усім оточенням. У закоханих були союзники. Ромео підтримував його брат, чернець Лоренцо. Джульєтту ж підтримувала її нянька.Закохані вирішили негайно поєднати свої долі. Таємно, у своїй келії Лоренцо здійснив обряд вінчання. Та раділи вони недовго. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти у двобої з Ромео загинув, за що його було вигнано з місто. Цієї розлуки Джульєтта пережити не могла. Їхнє кохання було чистим, вони вірили в нього всім серцем. Джульєтта випиває зілля, щоб заснути вічним сном. Про це дізнався Ромео і теж прийняв отруту. Але вона отямилась через кілька годин, їй сказали що Ромео вже помер. Таким чином вони обоє наклали на себе руки, щоб з'єднати свої душі в іншому світі, якщо не судилось в цьому.Источник: Твір на тему Ромео і Джульєтта (кохання і трагедія)
О Матерях можно рассказывать бесконечно. Уже несколько недель город был обложен тесным кольцом врагов, закованных в железо; по ночам зажигались костры, и огонь смотрел из черной тьмы на стены города множеством красных глаз — они пылали злорадно, и это подстерегающее горение вызывало в осажденном городе мрачные думы. Со стен видели, как всё теснее сжималась петля врагов, как мелькают вкруг огней их черные тени; было слышно ржание сытых лошадей, доносился звон оружия, громкий хохот, раздавались веселые песни людей, уверенных в победе, — а что мучительнее слышать, чем смех и песни врага? Все ручьи, питавшие город водою, враги забросали трупами, они выжгли виноградники вокруг стен, вытоптали поля, вырубили сады — город был открыт со всех сторон, и почти каждый день пушки и мушкеты врагов осыпали его чугуном и свинцом. По узким улицам города угрюмо шагали отряды солдат, истомленных боями, полуголодных; из окон домов изливались стоны раненых, крики бреда, молитвы женщин и плач детей. Разговаривали подавленно, вполголоса и, останавливая на полуслове речь друг друга, напряженно вслушивались — не идут ли на приступ враги? Особенно невыносимой