Историю жизни Владимира Дубровского, главного героя романа А. С. Пушкина «Дубровский» нельзя назвать счастливой.
Его мама рано умерла, и отец воспитывал его один. Характер Владимира был схож с характером отца ‒ они оба были гордыми, самолюбивыми, но их отличало благородство и честность, любовь к справедливости и доброта.
Отца Владимира Дубровского его друг, Троекуров, лишил имения. От переживаний отец Владимира заболел.
Владимир в это время служил в Петербурге. Он шиковал, веселился, жил беззаботно. Известие о болезни отца перевернуло всю его жизнь. Он быстро примчался домой.
Отец Владимира умер. Владимир был потрясен несправедливостью жизни и произволом Троекурова, поэтому решил отомстить ему.
Дубровский был вынужден стать разбойником ‒ его подозревали в убийстве приставов, крестьяне отказались переходить к Троекурову, и остались бы без средств к существованию. И Дубровский принял решение уйти с ними в леса и разбоем добывать средства. Нужно отметить, что шайка Дубровского грабила только богатых помещиков.
Чтобы отомстить своему врагу, Дубровский выдал себя за учителя из Франции, которого Троекуров выписал своим детям. Владимир жил в их доме, планируя месть, но влюбился в Машу, дочь Троекурова.
Он не мог исполнить свой план, ведь Маша очень любила папу, и если ему будет плохо, Маша тоже будет страдать. Поэтому Дубровский ушел из их дома.
Троекуров решил выдать Машу замуж за старого князя, Верейского. Маша и Дубровский договорились, что он её от этого брака.
Маша отправила Владимиру через брата кольцо как знак, что ей нужна Но по случайности кольцо попало не к Дубровскому, а к её отцу. Так Троекуров узнал о том, что Маша и Дубровский влюблены друг в друга, и решил ускорить свадьбу.
Дубровский поздно получил весть о том, что свадьбу перенесли, и встретил свадебную повозку уже по пути из церкви. Маша уже была женой Верейского, она не стала принимать Дубровского. Владимир был так подавлен, что потерял сознание и долго болел.
Ему уже нечего было ждать и искать в этих местах, поэтому он разделил всё награбленное между крестьянами, отпустил их и уехал в Париж. Этот герой на своем пути встретил много трудностей, преодолев которые так и не обрел счастья.
Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.
Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.
У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.
Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною до друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.
Историю жизни Владимира Дубровского, главного героя романа А. С. Пушкина «Дубровский» нельзя назвать счастливой.
Его мама рано умерла, и отец воспитывал его один. Характер Владимира был схож с характером отца ‒ они оба были гордыми, самолюбивыми, но их отличало благородство и честность, любовь к справедливости и доброта.
Отца Владимира Дубровского его друг, Троекуров, лишил имения. От переживаний отец Владимира заболел.
Владимир в это время служил в Петербурге. Он шиковал, веселился, жил беззаботно. Известие о болезни отца перевернуло всю его жизнь. Он быстро примчался домой.
Отец Владимира умер. Владимир был потрясен несправедливостью жизни и произволом Троекурова, поэтому решил отомстить ему.
Дубровский был вынужден стать разбойником ‒ его подозревали в убийстве приставов, крестьяне отказались переходить к Троекурову, и остались бы без средств к существованию. И Дубровский принял решение уйти с ними в леса и разбоем добывать средства. Нужно отметить, что шайка Дубровского грабила только богатых помещиков.
Чтобы отомстить своему врагу, Дубровский выдал себя за учителя из Франции, которого Троекуров выписал своим детям. Владимир жил в их доме, планируя месть, но влюбился в Машу, дочь Троекурова.
Он не мог исполнить свой план, ведь Маша очень любила папу, и если ему будет плохо, Маша тоже будет страдать. Поэтому Дубровский ушел из их дома.
Троекуров решил выдать Машу замуж за старого князя, Верейского. Маша и Дубровский договорились, что он её от этого брака.
Маша отправила Владимиру через брата кольцо как знак, что ей нужна Но по случайности кольцо попало не к Дубровскому, а к её отцу. Так Троекуров узнал о том, что Маша и Дубровский влюблены друг в друга, и решил ускорить свадьбу.
Дубровский поздно получил весть о том, что свадьбу перенесли, и встретил свадебную повозку уже по пути из церкви. Маша уже была женой Верейского, она не стала принимать Дубровского. Владимир был так подавлен, что потерял сознание и долго болел.
Ему уже нечего было ждать и искать в этих местах, поэтому он разделил всё награбленное между крестьянами, отпустил их и уехал в Париж. Этот герой на своем пути встретил много трудностей, преодолев которые так и не обрел счастья.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/question/sochinenie-dubrovskij-kratkaya-istoriya-geroya-68808
Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.
Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.
У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.
Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною до друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.