Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Из-за неверных расчётов в городе вновь не хватает еды. До военачальника доходят слухи о запорожцах, отправившихся мстить татарам, начинается подготовка к битве.
Поляки восхищаются боевыми навыками козаков, но запорожцы всё равно несут большие потери – против них вывели пушки. Козаки не сдаются, Бульба подбадривает их словами «есть ещё порох в пороховницах». Бульба видит своего младшего сына: Андрий едет на вороном аргамаке в составе польского конного полка. Бульба обезумел от гнева, видя, как Андрий рубит всех – и своих, и чужих. Бульба догоняет юношу, который при виде отца резко теряет боевой дух. Андрий покорно слезает с коня. Перед смертью козак произнёс не имя матери или отчизны, а имя любимой полячки. Отец убивает сына выстрелом, произнося фразу, которая стала знаменитой: «Я тебя породил, я тебя и убью!».
Старший сын Тараса Бульбы становится невольным свидетелем убийства, но горевать или разбираться некогда: на Остапа нападают польские воины. Сломленный, но всё ещё живой Остап попадает в плен к ляхам.
Козацкое войско сильно редеет, Тарас Бульба падает с коня.
ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».Из-за неверных расчётов в городе вновь не хватает еды. До военачальника доходят слухи о запорожцах, отправившихся мстить татарам, начинается подготовка к битве.
Поляки восхищаются боевыми навыками козаков, но запорожцы всё равно несут большие потери – против них вывели пушки. Козаки не сдаются, Бульба подбадривает их словами «есть ещё порох в пороховницах». Бульба видит своего младшего сына: Андрий едет на вороном аргамаке в составе польского конного полка. Бульба обезумел от гнева, видя, как Андрий рубит всех – и своих, и чужих. Бульба догоняет юношу, который при виде отца резко теряет боевой дух. Андрий покорно слезает с коня. Перед смертью козак произнёс не имя матери или отчизны, а имя любимой полячки. Отец убивает сына выстрелом, произнося фразу, которая стала знаменитой: «Я тебя породил, я тебя и убью!».
Старший сын Тараса Бульбы становится невольным свидетелем убийства, но горевать или разбираться некогда: на Остапа нападают польские воины. Сломленный, но всё ещё живой Остап попадает в плен к ляхам.
Козацкое войско сильно редеет, Тарас Бульба падает с коня.
Объяснение: