Мне задали написать перекази и план. К этому тексту ⬇️ На крутому березі Дністра стоїть невелике село Берізки. У тих Берізках і живе учень п’ятого класу Роман Курочка. Хлопець він на вигляд не дуже показний: невисокий, худорлявий, кирпатий, з гарними темно-сірими очима. А русяве волосся на голові за літо так вигорає на сонці, що стає білим-білим. Груди і плечі вузькі.
Роман був найменшим у класі. Вийдуть учні на фізкультуру, вишикуються в одну лінію, плече до плеча, то Курочка найостанніший. А коли йдуть строєм, Микола Перегуда, що був у класі найвищим, озирнеться та насмішкувато й кине:
— Ей, Романе, ноги вище піднімай!
І весь клас так і зайдеться сміхом.
Узагалі той Перегуда не давав бідному Курочці спокою. Високий, здоровий, він, бувало, штовхне хлопця в плече:
— Ти, Романе, навіть не курочка, а справжнісіньке курча.
Роман мовчки зносив ті глузування Перегуди. Та й що міг сказати, коли на зріст він був якраз тому під руки. Тільки одного разу не втерпів, стиснув кулаки і тремтливим голосом сказав:
— Ну почекай, ми ще з тобою поквитаємось…— і, певно, в ту хвилину Романові дуже хотілося бути більшим і сильнішим за Перегуду.
Жили Роман з матір’ю на березі Дністра. Невелика їхня хата у садочку стояла над дорогою, а кінець городу спускався до самісінької води. І влітку, поки мати працює в колгоспі, хлопець усе біля річки: то рибу ловить, то ятери сушить, то весло струже або смолить свою плоскодонку. А то збере цілу ватагу таких хлопців, як сам, та все проводить з ними змагання.
І тут Роман виявився таким майстром, що випередити його ніхто не міг. Він так спритно вимахував руками і перебирав у воді ногами, що й справді був схожий на прудку рибину.
Стоит перенести себя на место Неточки, тогда все станет понятно. Молодая, совсем еще юная девочка. Написать стих для нее - это целое событие. Она так этим гордится, так взволнована, что не спит ночь, не может настроиться на учебе и не может держать это в себе.
Неточка ищет поддержку, но не хочет, чтобы другие знали о ее тайне. Она выбирает Зою, рассказывает ей, но та не поддержала ее. Даже наоборот, начала критиковать строки. В этот момент Неточка первый раз почувствовала внутри беспокойство, первые сомнения.
А после того, как поступил учитель, она чуть не сгорела со стыда. Такое отношение взрослого человека, я , могу осудить. Именно такие поступки и губят все желания молодых дарований. Ранимость молодых душ, то состояние, которое они испытываю, неловкость и стает причиной для прекращения какой-либо творческой деятельности.
Надо обращать на это внимание и быть терпимее к подрастающему поколению.
На мою думку земля тримаэться на добрi та красi,а про безсмертя та вiчнiсть я можу поспорити .Для мене головне в людинi це добро ,але у природi я цiную красу,яку людина не зруйнувала ,до якои вона не доторкалася . у безсмертя я не вiрю ,його не iснуэ, до наших дней небуло того що нiколи не ремонтували ,нема нiчого вiчного . Безсмертя теж немаэ якби людина не хотiла жити вона завжди покидаэ цей мир .Та с собою вона забираэ добро чи зло якэ вона робила тут.II згадують потому що вона зробила . Як добре якщо вона зрозумiла навiщо вона живе ,яку в ней найголовнiша мета. як добре якщо ця людина творила добро ,та залишила красу.як добре якщо головним для ней було добро ,як добре якщо вона була гарно внутршне ,та добразовнi.Я важаю що добро та внутрiшя краса це основа життя людини на землi... Вибачте якщо багато помилок .погано знаю украiнску
Объяснение: