25 лютого 1871р - народилася Леся Українка в м. Новограді- Волинському ( нині Житомир) у родині українських інтелегентів.
1875р- навчилася читати.
1876р. - навчилася грати на фортепіано та написала змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову.
Якому у взимку із братом вона пішла на свято Водохреща , де настільки захопилася , що повністю промочила ноги холодною водою. Після того вона почала тяжко хворіти. Батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом Київський хірург поставив діагноз- туберкульоз кісток.
З 1882 р- постійним місцем проживання стало с. Колодяжне.
Через тяжку хворобу Леся не відвідувала школа, а займалася здобутям самоосвіти самотужки, проявляючи феноменальні здібності.
1881р. - вона написала свій перший вірш.
1894р. - Леся відвідала свого дядька в Софії.
Усе життя поетеса змагалася тяжко недугою : вона їздила на лікування в Карпати, до Криму, Італії, Єгипту, Грузії.
1913р. - написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка прийняти її твори на депозит.
1913 р. - померла Леся Українка в грузинському м. Сурамі.
Поховано Лесю Українку в м. Києві на Байковому кладовищі.
Эта книга действительно может равняться с другими романами о 19-ом веке, о декабристах, о неравнодушии к судьбе Родины. Только здесь локация перенесена в Сибирь, а именно в город Барнаул. Даже здесь у нас в глубинке когда-то жили (а может и сейчас) такие благородные люди. И это касается не только дворянства, но и простых крестьян тоже. Ведь зло крестьян, направленное на дворянство, было вызвано ещё большим злом. Между тем, они готовы на все страдания ради ближнего своего. Что же касается самой Голубой Дамы, то интересно смотреть на протяжении всей истории, как она меняется, видит всю пафосность и ничтожность дворянской жизни, проникается любовью к простым людям и находит скрытые чувства в своей душе. Не только с исторической точки зрения эта вещь прекрасна, так как она замечательно описывает психологию женщин, при чём вне времени, и, как я уже отметила выше, показывает черты истинно благородного человека, хотя не безгрешного. Именно этого в наше время, мне кажется, не хватает.
25 лютого 1871р - народилася Леся Українка в м. Новограді- Волинському ( нині Житомир) у родині українських інтелегентів.
1875р- навчилася читати.
1876р. - навчилася грати на фортепіано та написала змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову.
Якому у взимку із братом вона пішла на свято Водохреща , де настільки захопилася , що повністю промочила ноги холодною водою. Після того вона почала тяжко хворіти. Батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом Київський хірург поставив діагноз- туберкульоз кісток.
З 1882 р- постійним місцем проживання стало с. Колодяжне.
Через тяжку хворобу Леся не відвідувала школа, а займалася здобутям самоосвіти самотужки, проявляючи феноменальні здібності.
1881р. - вона написала свій перший вірш.
1894р. - Леся відвідала свого дядька в Софії.
Усе життя поетеса змагалася тяжко недугою : вона їздила на лікування в Карпати, до Криму, Італії, Єгипту, Грузії.
1913р. - написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка прийняти її твори на депозит.
1913 р. - померла Леся Українка в грузинському м. Сурамі.
Поховано Лесю Українку в м. Києві на Байковому кладовищі.
Объяснение:
.
Эта книга действительно может равняться с другими романами о 19-ом веке, о декабристах, о неравнодушии к судьбе Родины. Только здесь локация перенесена в Сибирь, а именно в город Барнаул. Даже здесь у нас в глубинке когда-то жили (а может и сейчас) такие благородные люди. И это касается не только дворянства, но и простых крестьян тоже. Ведь зло крестьян, направленное на дворянство, было вызвано ещё большим злом. Между тем, они готовы на все страдания ради ближнего своего. Что же касается самой Голубой Дамы, то интересно смотреть на протяжении всей истории, как она меняется, видит всю пафосность и ничтожность дворянской жизни, проникается любовью к простым людям и находит скрытые чувства в своей душе. Не только с исторической точки зрения эта вещь прекрасна, так как она замечательно описывает психологию женщин, при чём вне времени, и, как я уже отметила выше, показывает черты истинно благородного человека, хотя не безгрешного. Именно этого в наше время, мне кажется, не хватает.