Я Беккі Тетчер героїня роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Незважаючи на те, що головними героями твору є Том Сойєр і Гекльбері Фін, у деяких випадках не менш важливою є й участь інших персонажів.
З оповідання ви дізналася, що Том Сойєр є сиротою, і виховує його благочестива тітонька Поллі, сестра покійної матері Тома. Хлопчику нецікаве те життя, яке тече навколо нього, але він мусить дотримуватися правил поведінки, які були прийняті у тогочасному суспільстві. Він змушений ходити до школи, по неділях відвідувати церковну службу, акуратно одягатися, добре вести себе за столом і рано лягати спати, але Том постійно порушує усі правила і кожен раз викликає обурення своєї тітоньки.
Я – єдина дочка судді Тетчера. Ношу довге золотаве волосся, яке заплітаєш в косу. Я пережила перші романтичні почуття, які відчувала до Тома Сойєра, побачила те, що і Том закохався у мене з першого погляду. Побачивши мене, Том миттєво забуває про свою попередню пасію – Емі Лоуренс. На знак свого кохання я дарую Томові братки, але коли дізнаюсь про те, що у хлопця вже була «дама серця», дуже на нього ображаюся. Мені це зрозуміло, бо в цьому віці усі ми сприймаємо вчинки наших друзів дуже імпульсивно. І Том робить дуже добре, коли для того, щоб мене хоч трохи заспокоїти, намагається подарувати тобі найбільшу свою цінність – мідну шишечку від Тагалі. Я не приймаю цього подарунку, але все стає на свої місця, коли Том рятує мене від розправи вчителя за його розірвану книгу. Я вважаю, що ключовою сценою оповідання є розповідь про те, як ми з Томом заблукали у печері.
Як ви зрозуміла з прочитаного роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», Я, достатньо кокетлива і іноді схильна навіть до самомилування. Але ці, суто жіночі якості, мене зовсім не псують, а лише придають твоєму образу романтичності. Мої позитивні якості ще більше зміцнюються завдяки тому, що я добра і вихована дівчинка. Я справжній, відданий друг, а для Тома Я намагаюся бути єдиною і неповторною, що підкреслює волю та власність мого характеру.
Деякі риси мого характеру стали для багатьох прикладом того, якою повинна бути справжня дівчинка, справжній товариш и справжня майбутня жінка.
Учительница. Тихо, ребята, тихо! Я прекрасно понимаю ваше состояние. Впечатлений накопилось много, каждому хочется высказаться. Только давайте не все сразу. По росту, хотя бы давайте. Вот, ты, Колотушкин. Ты самый большой в классе. Расскажи, как ты отдохнул? И заодно расскажи о своем гербарии, коллекции жуков, бабочек.
Колотушкин (встает). Но, Екатерина Петровна, у меня нет гербария. И жуков тоже нет.
Учительница. Как так?.. Я же всем давала задание — летом ловить насекомых и собирать растения.
Колотушкин. Видите ли, Екатерина Петровна! У нас там на даче жил профессор, так он сказал, что собирать гербарии, а тем более коллекцию насекомых — это против природы и что это называется вредительством. Нас, школьников, миллионы и, если так каждый по бабочке-бабочке, то очень редкие экземпляры могут исчезнуть. И то же самое может получиться с растениями. Биологическое равновесие будет нарушено.
Учительница (растерянно). Я об этом, правда, ... не задумывалась, но вообще-то... мысль есть...
Голос из класса. Все сикось-накось пойти может!
Учительница (морщась). Сикось-накось! Что за выражения?.. Ладно, Колотушкин. В отношении того профессора я подумаю. Ну, а чем же ты тогда занимался летом? Я смотрю — у тебя больно вид цветущий.
Колотушкин. Как чем?.. Отдыхал с мамой. Купался, загорал, рыбу ловил. И даже поэму написал.
Учительница (удивленно). Поэму?.. Любопытно. По сочинениям у тебя одни тройки, а тут на тебе — сразу на поэму вышел. И про что же это она у тебя написана? Про ребят, наверное?
Колотушкин. Ну, почему про ребят. Я написал повесть про маленького обожженного муравья.
Учительница (удивленно). А почему обожженного?
Колотушкин. Да по глупости, Екатерина Петровна, он обжегся. Хотел со Светлячком познакомиться, а это окурок оказался. В темноте-то не разглядишь.
Я Беккі Тетчер героїня роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Незважаючи на те, що головними героями твору є Том Сойєр і Гекльбері Фін, у деяких випадках не менш важливою є й участь інших персонажів.
З оповідання ви дізналася, що Том Сойєр є сиротою, і виховує його благочестива тітонька Поллі, сестра покійної матері Тома. Хлопчику нецікаве те життя, яке тече навколо нього, але він мусить дотримуватися правил поведінки, які були прийняті у тогочасному суспільстві. Він змушений ходити до школи, по неділях відвідувати церковну службу, акуратно одягатися, добре вести себе за столом і рано лягати спати, але Том постійно порушує усі правила і кожен раз викликає обурення своєї тітоньки.
Я – єдина дочка судді Тетчера. Ношу довге золотаве волосся, яке заплітаєш в косу. Я пережила перші романтичні почуття, які відчувала до Тома Сойєра, побачила те, що і Том закохався у мене з першого погляду. Побачивши мене, Том миттєво забуває про свою попередню пасію – Емі Лоуренс. На знак свого кохання я дарую Томові братки, але коли дізнаюсь про те, що у хлопця вже була «дама серця», дуже на нього ображаюся. Мені це зрозуміло, бо в цьому віці усі ми сприймаємо вчинки наших друзів дуже імпульсивно. І Том робить дуже добре, коли для того, щоб мене хоч трохи заспокоїти, намагається подарувати тобі найбільшу свою цінність – мідну шишечку від Тагалі. Я не приймаю цього подарунку, але все стає на свої місця, коли Том рятує мене від розправи вчителя за його розірвану книгу. Я вважаю, що ключовою сценою оповідання є розповідь про те, як ми з Томом заблукали у печері.
Як ви зрозуміла з прочитаного роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», Я, достатньо кокетлива і іноді схильна навіть до самомилування. Але ці, суто жіночі якості, мене зовсім не псують, а лише придають твоєму образу романтичності. Мої позитивні якості ще більше зміцнюються завдяки тому, що я добра і вихована дівчинка. Я справжній, відданий друг, а для Тома Я намагаюся бути єдиною і неповторною, що підкреслює волю та власність мого характеру.
Деякі риси мого характеру стали для багатьох прикладом того, якою повинна бути справжня дівчинка, справжній товариш и справжня майбутня жінка.
Учительница. Тихо, ребята, тихо! Я прекрасно понимаю ваше состояние. Впечатлений накопилось много, каждому хочется высказаться. Только давайте не все сразу. По росту, хотя бы давайте. Вот, ты, Колотушкин. Ты самый большой в классе. Расскажи, как ты отдохнул? И заодно расскажи о своем гербарии, коллекции жуков, бабочек.
Колотушкин (встает). Но, Екатерина Петровна, у меня нет гербария. И жуков тоже нет.
Учительница. Как так?.. Я же всем давала задание — летом ловить насекомых и собирать растения.
Колотушкин. Видите ли, Екатерина Петровна! У нас там на даче жил профессор, так он сказал, что собирать гербарии, а тем более коллекцию насекомых — это против природы и что это называется вредительством. Нас, школьников, миллионы и, если так каждый по бабочке-бабочке, то очень редкие экземпляры могут исчезнуть. И то же самое может получиться с растениями. Биологическое равновесие будет нарушено.
Учительница (растерянно). Я об этом, правда, ... не задумывалась, но вообще-то... мысль есть...
Голос из класса. Все сикось-накось пойти может!
Учительница (морщась). Сикось-накось! Что за выражения?.. Ладно, Колотушкин. В отношении того профессора я подумаю. Ну, а чем же ты тогда занимался летом? Я смотрю — у тебя больно вид цветущий.
Колотушкин. Как чем?.. Отдыхал с мамой. Купался, загорал, рыбу ловил. И даже поэму написал.
Учительница (удивленно). Поэму?.. Любопытно. По сочинениям у тебя одни тройки, а тут на тебе — сразу на поэму вышел. И про что же это она у тебя написана? Про ребят, наверное?
Колотушкин. Ну, почему про ребят. Я написал повесть про маленького обожженного муравья.
Учительница (удивленно). А почему обожженного?
Колотушкин. Да по глупости, Екатерина Петровна, он обжегся. Хотел со Светлячком познакомиться, а это окурок оказался. В темноте-то не разглядишь.