Життя Полліанни описане впродовж майже двох років (у червні дівчинка приїхала до Белдінґсвіла, у жовтні сталася автомобільна аварія, до весни Полліанна нерухомо лежала в ліжку, ще десять місяців тривало лікування, поки дівчинка встала на ноги); фрагменти життєвих історій персонажів роману тривають набагато довше (15 років)
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Известный российский писатель В.Г. Короленко всегда становился на защиту бедных, обездоленных. В повести «Дети подземелья» он показал два мира детства: беззаботное - Васе, Сони и обездоленное - Валека, Маруси. Рассказывает читателям обо всех событиях Вася, сын судьи, мальчик из обеспеченной семьи. У него умерла мать, через горе отдалился от ребенка отец ... Казалось бы, куда же еще хуже? Но Вася знакомится с детьми, которые имеют гораздо больше проблем, чем он. И самая главная - проблема питания. Маленькая Маруся оправдывает даже кражу, поскольку, благодаря украденном, может утолить голод. Вася сравнивает Соню с Марусей. Он видит, что девочки разные не только внешне, но есть разница и в их поведении, хотя они и сверстники. Соня полненькая, кругленькая, «как мячик», веселая, беззаботная. Маруся худая, изможденная, сама не может ходить, ее голосок как серебряный колокольчик, едва слышно. Соня и Вася живут в красивом доме, Валек и Маруся - в подземелье из камня, который висотав с девушки румянец, веселье, смех и даже жизни. Вася понял, что есть на свете люди, которым живется хуже, чем ему самому. Дружба с Валеком и Марусей раскрыла глаза мальчику на жизнь. Став взрослыми, Вася и Соня клялись на могиле Маруси бедным и обездоленным.
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Жанр. Роман