Любовь Ромео и Джульетты, светлая, чистая и жертвенная, расцвела во времена феодальной вражды. При тех условиях она была вызовом всему обществу, без преувеличений ее можно назвать даже героической. Роды Монтекки и Капулетти были непримиримыми неприятелями, поколение за поколением принимало участие в борьбе, когда вдруг сама природа подарила их потомкам неожиданное чудо: двое встретились и полюбили друг друга.
Любовь имеет большую ценность, чем жизнь, так считают оба влюбленных. Жизнь ничего не стоит, если нельзя быть вместе. Мне кажется, что сила любви поднимает юных героев над уровнем повседневности. Все люди любят по-разному. В своей трагедии Шекспир изобразил высшую степень этого великого чувства – любовь безграничную. Счастье героев пьесы Шекспира заключается в том, что они нашли друг друга, любили и были любимыми. Трагедия в том, что из-за вражды семей их любовь оказалась невозможной – им пришлось пожениться тайно, обманывать родных, пускаться в бега, рисковать жизнью и, в конце концов, умереть, чтобы быть вместе. Любовь имеет большую ценность, чем жизнь, так считают оба влюбленных. Жизнь ничего не стоит, если нельзя быть вместе.
1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння).
2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю).
3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації).
4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера).
Любовь Ромео и Джульетты, светлая, чистая и жертвенная, расцвела во времена феодальной вражды. При тех условиях она была вызовом всему обществу, без преувеличений ее можно назвать даже героической. Роды Монтекки и Капулетти были непримиримыми неприятелями, поколение за поколением принимало участие в борьбе, когда вдруг сама природа подарила их потомкам неожиданное чудо: двое встретились и полюбили друг друга.
Любовь имеет большую ценность, чем жизнь, так считают оба влюбленных. Жизнь ничего не стоит, если нельзя быть вместе. Мне кажется, что сила любви поднимает юных героев над уровнем повседневности. Все люди любят по-разному. В своей трагедии Шекспир изобразил высшую степень этого великого чувства – любовь безграничную. Счастье героев пьесы Шекспира заключается в том, что они нашли друг друга, любили и были любимыми. Трагедия в том, что из-за вражды семей их любовь оказалась невозможной – им пришлось пожениться тайно, обманывать родных, пускаться в бега, рисковать жизнью и, в конце концов, умереть, чтобы быть вместе. Любовь имеет большую ценность, чем жизнь, так считают оба влюбленных. Жизнь ничего не стоит, если нельзя быть вместе.
1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння).
2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю).
3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації).
4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера).