Астафьев "Васюткино озеро" - рассказ о человеческом мужестве. Главной темой произведения «Васюткино озеро», написанное Астафьевым является инстинкт самосохранения. В этом произведении речь идет о мальчике, который случайным образом заблудился в лесу. Главным образом произведения является Вася, который понимает, что оказывает в бескрайней тайге, и который всеми силами пытается выжить в этом богом забытом месте. Это произведение привлекает тем, что читатель сам должен представать, что чувствует парень, который вокруг себя видит только деревья, мох, жуткую траву и бесконечное небо над головой. Лично я, читая это произведение, чувствовал в сердце страх, холодный, пронизывающий до костей ужас и адреналин. Главный герой произведения, осознав, что оказался в этом устрашающем месте, не похож на обычных людей. Парень, находясь в таких ужасных условиях, здраво рассуждал о том, что ему необходимо выбираться, так как понимал, что дороже жизни у него ничего нет. Он не ждал трусливо своей смерти, а всеми силами пытался выбраться из тайги, что, в конечном счете, ему удалось сделать. Этим произведением писатель пытается донести до читателей, что никогда не нужно отчаиваться, и всегда необходимо бороться за свое выживание. В этом произведении есть некая божественность. Так как автор уверяет, что если человек будет бороться за свою жизнь, ему в этом непременно господь.
Відповідь:“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим.
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.
Главной темой произведения «Васюткино озеро», написанное Астафьевым является инстинкт самосохранения. В этом произведении речь идет о мальчике, который случайным образом заблудился в лесу. Главным образом произведения является Вася, который понимает, что оказывает в бескрайней тайге, и который всеми силами пытается выжить в этом богом забытом месте. Это произведение привлекает тем, что читатель сам должен представать, что чувствует парень, который вокруг себя видит только деревья, мох, жуткую траву и бесконечное небо над головой. Лично я, читая это произведение, чувствовал в сердце страх, холодный, пронизывающий до костей ужас и адреналин.
Главный герой произведения, осознав, что оказался в этом устрашающем месте, не похож на обычных людей. Парень, находясь в таких ужасных условиях, здраво рассуждал о том, что ему необходимо выбираться, так как понимал, что дороже жизни у него ничего нет. Он не ждал трусливо своей смерти, а всеми силами пытался выбраться из тайги, что, в конечном счете, ему удалось сделать.
Этим произведением писатель пытается донести до читателей, что никогда не нужно отчаиваться, и всегда необходимо бороться за свое выживание. В этом произведении есть некая божественность. Так как автор уверяет, что если человек будет бороться за свою жизнь, ему в этом непременно господь.
Відповідь:“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим.
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.
Пояснення: